Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

Внутрішній фронт інформаційної війни проти президента В.Зеленського посилюється

Початок 2020 року позначився маштабним розгортанням в українських ЗМІ кампанії інформаційного  терору проти В.Зленського, його команди та  реформ започаткованих ними з метою їх дискредитації. Реакцією влади стало представлення декількох законопроектів про українські медіа та боротьбу з дезінформацією, що викликало бурхливу негативну реакцію з боку української медіа спільноти. Для з’ясування цієї проблеми 18 лютого 2020 року відбувся «круглий стіл» на тему: «Свобода слова в умовах інформаційної війни: внутрішній фронт».

Головна увага на круглому столі була присвячена проєкту Закону «Про медіа». Стосовно законопроекту Єрмоленко Володимир, директор з аналітики Інтерньюз-Україна розповів про його позитивні і негативні сторони: «Щодо позитивних сторін, це початок дискусії на тему як захиститися від російської інформаційної війни, як збільшити прозорість діяльності медіа. Але з іншого боку, креативних відповідей на ці виклики у нас було не так багато.  Серед головних проблемних моментів можна визначити такі: по-перше, саме визначення дезінформації в цьому законопроекті не деталізовано. Друга проблема полягає в тому, що велика частина цього законопроекту спрямована на відстеження поодиноких випадків дезінформації. Інша проблема з якою ми стикаємося - в законопроекті не йде мова про викриття дезінформаційної поведінки, яка має коріння в країні агресора. Тож виникають побоювання, що за цією маскою боротьби проти дезінформації іде інша спроба - регулювати внутрішній медіа простір».

Директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко додав, що свобода слова і гарантування національної безпеки є взаємопов’язаними і можуть існувати разом. Експерт вважає, що Україна ще не програла війну, але і не виграла. «Свобода слова може існувати лише в умовах коли нам вдасться зберегти фізичне існування України та її суверенітет. І це буде гарантувати широке коло свобод і демократій. Свобода слова буде однією з цих свобод. Якщо нам не вдасться цього забезпечити, ми апріорі втрачаємо всі свободи», зазначив Федченко.

Головний редактор VoxCheck Максим Скубенко наголосив, що цей законопроект має бути направлений в русло боротьби з недоброчесними медіа, які поширюють дезінформацію і той увесь негатив який в Україні відбувається. Він додав, що зараз йде війна на українському фронті, яка триває протягом всієї незалежності України.

Голова Української фундації безпекових студій Юлія Каздобіна зазначила: «В Україні не було більш-менш влаштованої системи врегулювання медіа, коли втручання в справи держави щось регулюється на рівні журналістського самоврядування. А якщо подивитися на те, яким чином поява інтернету вплинула на західні медіа, то в принципі наша ситуація зараз знаходиться з ними в однакові ситуації. У конкуренції з новими явищами в інформаційній сфері традиційні ЗМІ були змушені багато в чому понизити свої стандарти. Також впала якість ЗМІ. Це проблема не тільки України, у нас просто ніколи не було цієї якості. Це проблема також зараз і західна». Стосовно Закону про дезінформацію Юлія Каздобіна зазначила, що на жаль цей Закон не враховує у достатній мірі всі ці нові явища, які ми сьогодні спостерігаємо. І ще одним новим явищем є те, що насправді держава у цьому інформаційному середовищі має набагато менше інструментів, ніж було раніше.

На думку Романа Кульчицького, головного редактора Texty.org.ua,даний законопроект взагалі приймати не можна тому, що рішення приймати пропонують люди які: а) працювали на олігархічні медіа; б) люди, які прийшли до влади завдяки російській дезінформаційній компанії. І вони пропонують так зване журналістське саморегулювання, що є загалом гарною ідеєю, але в це регулювання входять представники олігархічних медіа і прихильників «Руського міра». Виходячи з цих загроз пан Роман запропонував наступне: «В олігархів треба забрати ліцензію і створити 3 канали суспільних, напівдержавних, напівприватних медіа і поділити між ними ринок, створити незалежні оглядові ради та переформатовати ринок телеканалів». Стосовно боротьби з російською дезінформацією експерт запропонував розглянути приклади Прибалтики та Тайваню.

Таким чином, в процесі дискусії її учасники констатували наявність таких тенденцій в українському медіа просторі те зробили деякі висновки, повязані з цими тенденціями.

 По-перше, ми програли ворогу битву за свідомість українців коли значна частина українського суспільства (ми бачили це по Криму і по окупованим територіям) підтримує В. Путіна замість власного президента, підтримує війська агресора і блокує наші українські частини, які намагаються захистити власну територію і власне населення.

По-друге, ми сьогодні, нажаль, здали власний інформаційний простір як поле битви з нашим ворогом, коли через телекали «кума» Путіна, Кремль оволодів половиною новинного телепростору України.

По-третє, під виглядом свободи слова Кремль намагається досягти тих цілий, яких він не досяг у бойових діях. Йде мова про дискредитацію українських цінностей. Звичайно, що є інші медіа, які не займаються відвертою дезінформацією, але завуальовано спрямовані на створення сумнівів щодо наших національних цінностей, державного будівництва, зовнішньополітичного курсу і так далі.

По-четверте, українські медіа страждають низкою вад від яких необхідно позбавитись. Серед них: міфологізація дискурсу; низька довіра до медіа й взагалі до інституцій в цій країні; немає доступу до знань; політичний дискурс відірваний від реальності. В цій ситуації важливо, щоб до цього процесу були залучені експерти з безпеки тому, що у них є теоретична база і вони знають, що боротьба з дезінформацію має ґрунтуватися на інтересах.

По-п’яте, система протидії дезінформаці в Україні існує, але вона недостатньо ефективна тому, що  значною мірою покладається на громадянське суспільство, яке за своїм функціоналом не може протиставити ефективну протидію системній і довгостроковій політиці уряду РФ. До того їй бракує комунікаційної координації яка є дуже необхідною. В результаті цих вад, лише за минулий рік, рівень довіри до традиційних медіа в Україні знизився на 11% і при цьому тенденція є особливо загрозливою в тих територіях України, які є найбільш вразливими для російського інформаційного впливу в усіх його формах [1].

Таким чином, до проекту Закону мають бути внесені правки стосовно його головних недоліків. Тим не менш, цей законопрект необхідно прийняти тому, що при зростуючому реванші прихильників збереження клептократичного режиму в Україні та масштабній дезінформаційній війні РФ, регулювання медіа є важливою складовою забезпечення національної безпеки країни.

 


[1]http://www.fpri.kiev.ua/news_view/pres-reliz-kruglogo-stolu-na-temu-svoboda-slova-v-umovah-informacijnoi-vijni-vnutrishnij-front/