23 липня 2020 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль здійснив свій перший закордонний візит до Брюсселя. Головною метою поїдки глави уряду стало підписання меморандуму щодо отримання макрофінансової допомоги Європейського Союзу в розмірі 1,2 мільярда євро. Це дешевий кредит під мінімальні відсотки. Передусім, європейські гроші спрямовані на подолання наслідків кризи, спричиненої пандемією COVID-19. Загалом перший закордонний візит Дениса Шмигаля можна назвати успішним, проте, є кілька «але».

      Річ у тім, що до Брюсселя очільник українського уряду привіз кілька неприємних «подарунків». 21 липня, напередодні візиту, Верховна Рада у першому читанні підтримала законопроект про локалізацію державних закупівель, який суперечить Угоді про Асоціацію Україна-ЄС. Де-факто цей документ може відсторони виробників машинобудівної продукції з країн ЄС від участі в тендерах по державних закупівлях. Як наслідок, Європейський Союз заявив про порушення Україною міжнародних угод. Ще на початку липня видання "Наші гроші" опублікувало текст листа голови представництва Європейського Союзу Матті Маасікаса до голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова і прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, у якому ЄС висловлює серйозну занепокоєність парламентським законопроектом: «Це не лише підриває основоположні принципи рівного ставлення і недискримінації, але й, беручи до уваги ступінь локалізації, що вимагається законопроектом (до 60%), de facto позбавляє закордонну продукцію можливості участі в закупівлях у цих галузях»[1] Перебуваючи у Брюсселі, український прем’єр-міністр пообіцяв не допустити ухвалення документу в нинішньому вигляді. Зокрема, у Києві розглядають можливість ухвалити постанову уряду, яка передбачить тимчасовий порядок надання преференцій українським виробникам машинобудівної продукції в державних закупівлях.

     Так чи інакше, знайти елегантний вихід з цієї ситуації буде складно. Річ у тім, що подібні рішення України підривають довіру західних партнерів до держави загалом. Так, зараз ЄС погодився надати макрофінансову допомогу, але дії Києва можуть ускладнити хід переговорів щодо інших важливих питань. Зокрема, Україна протягом тривалого часу намагається досягти перегляду Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. За інформацією видання «Європейська правда», Брюссель уже надіслав українській владі застережливі меседжі: «Уряд вже отримав сигнали від ЄС (поки що – неофіційні) про те, що перегляд Угоди про асоціацію, якого так прагне Київ, стає малореальним, якщо Україна вдасться до порушення чинних положень УА.»[2] Крім того, ситуація із державними закупівлями може загальмувати й без того не надто прогресивний процес переговорів щодо «промислового безвізу» з Європейським Союзом.

     Підписані у Брюсселі Меморандум про взаємопорозуміння та Кредитна угода накладають на Україну додаткові зобов’язання. Перший транш у розмірі 600 мільйонів євро стане можливим одразу після ратифікації документів Верховної Ради. А ось для отримання другого траншу Україна пообіцяла здійснити низку реформ. Зокрема, Київ зобов’язався:

1. Посилити незалежність судової влади. Це передбачає перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Крім того, має бути створена Комісія з питань доброчесності та етики, завданням якої є оновлення Вищої ради правосуддя.
2. Реформувати податкову та митну адміністрацію. Мається на увазі проведення повноцінного конкурсного відбору очільників митниці та податкової. Також зобов’язання передбачають ліквідацію податкової міліції. Натомість, Парламент повинен ухвалити закон про створення агентства з розслідування серйозних економічних та фінансових злочинів.
3. Підвищити ефективність і прозорість медичних закупівель. Ідеться про передачу усіх централізованих закупівель лікарських засобів, медичних виробів та індивідуальних засобів захисту у новостворене ДП «Медичні закупівлі України».

      Це невичерпний перелік зобов’язань України, які вона має виконати протягом року. Відлік часу розпочнеться восени або наприкінці літа, коли Верховна Рада ратифікує Меморандум про взаєморозуміння та Кредитну угоду, і вони вступлять в дію. Умови Меморандуму є цілком реалістичними для швидкої реалізації. Проте, це великою мірою залежить від політичної волі парламенту та очільників профільних міністерств. На кону – не лише транш у розмірі 600 мільйонів, а й довіра ЄС до України.