Ще 14 жовтня 2019 року в ООН визнали порушення Росією Женевських конвенцій, через свідоме переселення нею людей з материкової частини в український Крим у спробах змінити демографію окупованого півострова. У доповіді генсека ООН Антоніу Гутерріша наводяться дані судового реєстру РФ, згідно з яким, у 2017-2018 роках суди в Криму ухвалили рішення про переміщення не менше 947 осіб, що вважаються іноземцями за законодавством Росії, зокрема переміщення 518 громадян України. Крім того, щонайменше 109 жителів Криму були «примусово виселені» правоохоронними органами Російської Федерації. «У більшості випадків жертвами імовірно були громадяни України, які розглядалися Російською Федерацією як не мають права на проживання в Криму», — йдеться у доповіді. Віцеголова Комітету ООН з питань інформації від східноєвропейської регіональної групи Олег Ніколенко прокоментував доповідь та зазначив, що для України важливо те, що про це заговорив генсек в ООН.[1]
Вже 12 листопада Путін підписав федеральний закон про відкликання ратифікації додаткового протоколу до Женевської конвенції щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. Законом відкликається заява, яка була зроблена СРСР при ратифікації Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), прийнятого в Женеві 8 червня 1977 року. Серед підстав виходу зазначається те, що начебто з 1991 року Комісія фактично не виконує своїх функцій, російського представника в її складі немає, а при цьому РФ сплачує до бюджету комісії щорічний внесок. Крім того, в нинішній міжнародній обстановці істотно зростають ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях з боку недобросовісних держав. Російська Федерація знімає з себе зобов'язання щодо захисту та допомоги пораненим та хворим (як військовослужбовцям, так і цивільним) незалежно від того, до якої сторони вони належать, недопущення нападів на медичні формування та персонал, забезпечення захисту цивільного населення, духовенства, а також інших осіб, що перебувають під захистом конвенції.
Також Протоколом від виконання якого відмовились росіяни:
- заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, здатні завдати надмірних пошкоджень або надмірних страждань;
- заборонено вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист і зобов'язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, з метою обману такої довіри (опис у повній мір відповідає подіям у т.зв. іловайському «зеленому коридорі»);
- заборонено нападати на особу, яка покидає на парашуті літальний апарат;
- забороняється напад або репресалії цивільних об'єктів;
- забороняється піддавати нападу або знищувати, виводити або доводити до непридатності об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення, такі як запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для забезпечення питною водою й запаси останньої, а також іригаційні споруди спеціально з метою не допустити використання їх цивільним населенням або супротивною стороною як засобу підтримання існування, незалежно від мотивів, ніби з метою викликати голод серед цивільних осіб, примусити їх до виїзду або з якої-небудь іншої причини.
- заборонено поширювати воєнні операції на зони, яким вони за згодою надали статус демілітаризованих зон, якщо таке поширення суперечить положенням такої угоди;
- та інше.[2]
Якими будуть практичні наслідки цього відкликання? Відтепер Росія не визнає статтю додаткового протоколу до конвенції, яка закріплює роль спецкомісії ООН як судового органу, що має право судити країну за порушення прав цивільного населення в умовах війни. Мотивація рішення максимально проста – "кругом врагі". Чи, якщо користуватися мовою російських законодавців, "в нинішній міжнародній обстановці ризики зловживання повноваженнями комісії в політичних цілях... істотно зростають". Для чого Росія пішла на подібний крок – зрозуміти неважко. Досить згадати розповсюджене останніми днями відео, де четверо "вагнерівців" дроблять кістки полоненого кувалдою, відрізають саперною лопаткою кінцівки, а труп обливають бензином і спалюють. Тому у Володимира Путіна банально немає іншого вибору, як прикривати своїх головорізів у погонах і без них. І виходити з протоколу, який передбачає реальний контроль за виконанням конвенції. А також з Міжнародного кримінального суду – і всіх інших небагаточисельних механізмів, які передбачають реальну кару за військові злочини.
Свого часу радянські "великі вожді" та "мудрі вчителі" не підписали Женевську конвенцію про військовополонених від 1929 року. Напевно, вони сподівалися вести наступальну війну, і опікуватися долею чужих військовополонених не поспішали. Але потім, коли прийшла війна реальна, в німецьких концтаборах загинуло як мінімум півтори мільйони радянських військовополонених. Зараз ситуація повторюється. Російська влада для досягнення своїх прагматичних цілей створює нову міжнародно-правову реальність. Але є й зворотна сторона медалі. Коли в Росію прийде війна – а такий вже є наш світ, що рано чи пізно вона приходить всюди – то і в російських громадян не буде гарантії права на життя в разі ведення бойових дій. Але зараз, коли Росія вийшла з Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення, переважна більшість громадян цієї держави навіть не подумала протестувати чи якось інакше демонструвати свою незгоду із цим рішенням.[3]
Таким чином, Російська Федерація вкотре демонструє свою зневагу до прав людини та міжнародних домовленостей. І наслідки цього рішення можуть суттєво завдати шкоди нашій державі. Тому, ані Україна, ані міжнародна спілнота не мають закривати очі на агресію Росії та дозволити їй бути безкараною.