З часу затримання бойовиків ПВК «Вагнер» у Білорусі пройшло вже не мало часу, проте ця історія продовжує хвилювати українське суспільство – як звичайних громадян, так і політиків. В Україні намагаються з’ясовувати, хто винен у зриві спецоперації спецслужб? Як випливає зі статті журналіста Юрія Бутусова,  «вагнерівці» опинилися в Мінську в результаті довготривалої спецоперації, а  не тому, що росіяни відправили їх до Білорусі для підготовки протестів проти Олександра Лукашенка. Планувалося, що літак з бойовиками здійснить вимушену посаду в Україні під приводом епілептичного нападу в одного з пасажирів, після чого мало відбутися затримання найманців, які воювали на Донбасі. Проте, спецоперація зірвалася. І, схоже, що дорога до винних у зриві грандіозного плану українських спецслужб веде до найвищих посадових осіб в Офісі Президента.

Провину за провал спецоперації Юрій Бутусов покладає на голову ОПУ Андрія Єрмака, через якого нібито спершу відбулося перенесення спецоперації, а потім – її зрив. Після оприлюднення цієї інформації прес-служби СБУ  і СЗР заперечили сам факт спецоперації, заявивши – це російський фейк. Сам Андрій Єрмак прокоментував ситуацію наступним чином: «Добре продумана і спланована дезінформаційна кампанія».

Опозиційно налаштовані до чинної влади політики почали вимагати негайного розслідування ситуації. Парламентська фракція «Європейська солідарність» закликає створити тимчасову слідчу комісію (ТСК) для з’ясування фактів причетності найвищих посадовців України до екстрадиції «вагнерівців» із Білорусі в Росію. Кримінальне розслідування цієї ситуації досі не було розпочато, проте 9 вересня Шевченківський суд зобов’язав СБУ відкрити провадження за ст. ККУ (державна зрада) та ст.111 (шпигунство) щодо Єрмака. З одного боку, навряд чи розслідування зможе привести до реальних наслідків для винних, проте сам факт відкриття провадження говоритиме сам за себе. Річ у тім, що оточення президента Зеленського стає дедалі більш токсичними для нього самого. Навряд чи постійна присутність Єрмака на переговорах із західними партнерами додає переваг позиції глави держави.

Так, за інформацією видання ZN.UA, За словами джерел ZN.UA, спецоперація була організована у співпраці українських та американських спецслужб. Очевидно, що зрив планів, над якими працювали близько року, підриває довіру між сторонами й ставить під загрозу подальшу співпрацю. Проте, оглядач видання Володимир Кравченко не виключає, що американська сторона була поінформована про наміри українських «кротів» зірвати спецоперацію: «Наші співрозмовники, шо в американців був інший пріоритет: заздалегідь прорахувавши, що буде витік інформації, вони планували дискредитувати Єрмака та Демченка, аби вирвати Зеленського з проросійської «бульбашки», де той опинився, і змусити його відправити голову ОП і заступника секретаря РНБО у відставку»[1]. Проте, як можемо зараз спостерігати, Андрію Єрмаку вдається уникати наслідків – про його відставку нині не йдеться. Відсутність реакції дискредитує українську владу, як всередині країни, так і за кордоном.

Більше того, ситуація дозволила виявити лінії внутрішньополітичного протистояння, яке розколює українські спецслужби. Можна простежити відверте протистояння, яке відбувається між секретарем РНБО Олексієм Даніловим і його заступником – Русланом Демченком. Схоже, що Данілова від початку не інформували до проведення цієї спецоперації, на що вказують його стримані заяви. Складається враження, що секретар РНБО намагається відмежуватися від ситуації, проте нинішня ситуація ставить під загрозу злагодженість роботи РНБО і довіру всередині відомства.

Таким чином, «вагнергейт» показує, що гібридна війна проти України триває. Як і за часів Віктора Януковича, російські агенти впливу вільно проникають у вищі ешелони влади, створюючи загрози для національної безпеки. Адекватною реакцією на цю ситуацію має стати проведення повноцінного розслідування. Очевидно, що з’ясування обставин «зливу даних» розтягнеться в часі. Може, статися так, що в разі зміни політичної кон’юнктури покарання за зраду ще наздожене винних, хоча й не так скоро, як це вимагає суспільство.