Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

Україні варто зосередитись на власних державних інтересах України, радше ніж на «європейських цінностях», якими нехтують самі європейці

 

16 квітня 2021 року на тлі стягування російською Федерацією своїх регулярних збройних сил до кордонів з Україною, Президент Володимир Зеленський в рамках робочого візиту до Парижа зустрівся з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Під час візиту сторони обговорили питання безпеки, двосторонньої співпраці та перспективи вступу України до НАТО.[1] При цьому заплановані консультації в розширеному складі були скасовані, адже весь час забрали переговори двох президентів «віч-на-віч». Після двосторонніх переговорів було проведено тристоронні перемовини у відеоформаті з канцлером ФРН Ангелою Меркель. Лідери трьох країн обговорили ескалацію бойових дій  на Донбасі та розглянули можливості досягнення їх деескалації. 

Передбачувано, цього разу Володимир Зеленський знов не отримав запевнень від Макрона та Меркель у готовності практично підтримувати Україну на фоні російської агресії. Після зустрічі троє лідерів закликали Москву вивести свої війська з Криму та відсунути їх від кордону. Ангела Меркель опублікувала заяву, в якій в черговий раз  висловила занепокоєння накопиченням російських військових поблизу українського кордону, тоді як Макрон «задовольнився виступом у твітері». Газета Le Monde зазначила, що у Парижі та Берліні «практично нічого» не сказали щодо бажання Зеленського інтегрувати Україну до ЄС та НАТО. Хоча, Володимир Зеленський ознайомив Президента Франції з декларацією, яку Україна підписує з державами-членами Європейського Союзу щодо підтримки цими країнами вступу України до ЄС. 

В останній місяць, з початку зростання напруги навколо українських кордонів, представники України доклали великих зусиль для консолідації позиції світового товариства проти агресивних дій Російської Федерації. При цьому риторика української сторони була спрямована на отримання конкретних запевнень та визначення реальних перспектив вступу України до ЄС та НАТО. Саме з цією метою Україна розробила концепцію декларації щодо європейських перспектив України. Окрім декларації, українське керівництво наполегливо закликає країни-члени НАТО прийняти рішення щодо надання Україні в найближчі терміни Плану дій щодо членства в НАТО, що дозволило б Києву сконцентруватись на конкретних кроках, необхідних для набуття членства в Північноатлантичному альянсі та надіслало б рішучий сигнал Росії щодо неприпустимості поділу Європи на сфери впливу. Після візиту до Парижу, Володимир Зеленський заявив, що очікує від НАТО чітких сигналів під час саміту Північноатлантичного альянсу в червні. 

Проте, позиція Франції та Німеччини не викликає оптимізму в Києві, адже керуючись сподіванням не вступати у конфлікт з Російською Федерацією, обидві держави намагаються зберігати партнерські відносини з Володимиром Путіним. 3-го квітня, зокрема, було опубліковано спільну заяву зовнішньополітичних відомств двох держав щодо загострення бойових дій на Донбасі, в якій вони «закликають сторони до стриманості та негайної деескалації напруги». Фактично, Франція та Німеччина поклали відповідальність за розгортання військ Російської Федерації та загострення на Сході як на РФ так і на Україну, яка вже сьомий рік поспіль потерпає від збройної агресії. Хоча, за кілька днів після заяви, канцлерка ФРН Ангела Меркель публічно звернулась саме до Путіна із закликом зупинити нарощування сил на кордоні з Україною задля деескалації .

Не зважаючи на санкції, які були запроваджені проти Російської Федерації після анексії Кримського півострова та окупації частини Сходу України, можна констатувати, що Росії вдалося зберегти економічні відносини з державами Європейського Союзу. В дипломатичному вимірі Кремль уникнув дипломатичної ізоляції та продовжує спроби просувати російський порядок денний в міжнародних організаціях. В цьому відношенні показовою стала відповідь Ангели Меркель на питання українського депутата Олексія Гончаренка, який від групи консерваторів у ПАРЄ попросив Ангелу Меркель відповісти на запитання: чи вважає вона Володимира Путіна вбивцею? І хоча головуючий на сесії президент ПАРЄ, бельгієць Рік Дамс зробив з цього приводу зауваження і попросив українського депутата «утриматися від образ» у сесійній залі, канцлерка на це запитання все-таки відповіла. «Щодо Володимира Путіна, скажу так, що коли йдеться про критику на його адресу, я її не приховую і висловлюю в особистих розмовах», - сказала Меркель, додавши, що, зокрема, критикує російського президента щодо дотримання прав людини в Росії. 

Ще до розмови Гончаренка з Меркель, того ж дня, Рік Дамс забрав у Олексія Гончаренка можливість виступити під час сесії під приводом того, що український депутат продемонстрував український прапор. Кульмінацією історії з Гончаренком стала перша в історії ПАРЄ дисциплінарна процедура проти депутата і позбавлення права голосу на три місяці за скаргою голови російської делегації в Асамблеї. Як зауважило видання «Європейська правда», скарги на О.Гончаренка та упереджене ставлення до української делегації з’явилось саме після березневого візиту Ріка Дамса до Москви. При цьому всі зустрічі голови ПАРЄ були закриті для журналістів і після них не проводились прес-конференції. Тобто після повернення російської делегації до Парламентської асамблеї Ради Європи, ПАРЄ продовжує підігрувати Росії, заплющуючи очі на її агресивну політику та нехтування всіма принципами організації, при цьому фактично закриваючи рота українським депутатам.

За таких умов керівництву України варто зосередитись на практичній співпраці, яка базуватиметься на прагматичних державних інтересах України, радше ніж на «європейських цінностях», якими нехтують самі європейці. Вочевидь, Франція та Німеччина відкидають можливість надання Україні ПДЧ. Навіть кандидатка на посаду федеративного канцлера Німеччини від партії «Зелених», яка традиційно виступає проти побудови «Північного потіку-2» заявила, що не бачить Україну в НАТО через конфлікт з РФ. Перш за все Україні необхідно посилювати свої оборонні спроможності. Україна вже веде діалог стосовно можливого постачання оборонної зброї з Німеччини. На тлі загрози з боку Російської Федерації Київ звернувся до Берліна з проханням надати озброєння для посилення берегової оборони. Зокрема, Київ просив боєголовки для протикорабельних ракет типу SeaSpear, зенітні знаряддя типу GDM-008 Millennium, безпілотні підводні системи SeaCat і SeaFox для виявлення і знешкодження морських мін.[2] Дану ідею підтримав член президії ХДС, голова Комітету у закордонних справах Бундестагу Норберт Рьоттген. Проте, в уряді ФРН немає консенсусу щодо ідеї продажу Україні озброєння і міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас виступив проти цього. Таким чином, Західноєвропейські чиновники сподіваються, що з Кремлем можна домовитись шляхом перемовин, та, можливо, поступок за рахунок України і не бажають бути втягнутими в неприйнятний для Європи конфлікт з Росією конфлікт в разі надання Україні зброї. Проте, як в 1938 році європейським державам не вдалося уникнути масштабної війни з Гітлером за рахунок Чехословаччини, так і тепер, не вдасться заспокоїти ревізіоністську Росію Путіна за рахунок України.

 

  1. https://www.bbc.com/ukrainian/features-56751411
  2. https://www.unian.ua/weapons/ukrajina-prosila-u-nimechchini-stari-korveti-ta-boyegolovki-protikorabelnih-raket-zmi-ostanni-novini-11399887.html?_gl=1*cyqlj9*_ga*MTE