Рада національної безпеки і оборони України на засіданні 30 липня ухвалила зовнішньополітичну стратегію України. Доктринальні основи зовнішньої політики були закладені ще в 1993 році і схвалені Верховною Радою України в документі під назвою «Про Основні напрями зовнішньої політики України». Проте всі ці роки бракувало стратегії їх реалізації, тому українська зовнішня політика так і блукала між баготовекторністю, двовекторністю, позаблоковим статусом та євроатлантичною інтеграцію. Іншими словами – характеризувалась невизначеністю, а Україна так і залишалась в сірій зоні міжнародних відносин і об’єктом зовнішньополітичних впливів. Новий документ відповідає сучасним внутрішнім та міжнародним умовам, в яких сьогодні знаходиться і розвивається Україна.
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підкреслив, що новий документ було розроблено на доручення Президента України Володимира Зеленського. Глава держави раніше наголошував на необхідності чіткої стратегії зовнішньої політики задля захисту національних інтересів України. До розробки Стратегії були залучені експерти та науковці, представники провідних аналітичних центрів у сфері зовнішньої політики, Національного інституту стратегічних досліджень, експерти високого рівня з числа колишніх керівників дипломатичної служби. За словами голови зовнішньополітичного відомства, Стратегія зовнішньополітичної діяльності є об’ємним документом, який містить 254 пункти, але його зміст можна систематизувати за трьома основними темами.
«Перша – Україна є активним учасником міжнародної політики, друга – Україна формує безпекову архітектуру для себе, регіону та світу, і третя – Україна є країною нових економічних можливостей. Ці три принципи будуть закладені в кожний крок, який ми будемо здійснювати на зовнішній арені», – заявив Дмитро Кулеба. Водночас, документ визначає шість пріоритетних напрямків зовнішньополітичної діяльності: перший – забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України; другий – протидія агресивній політиці Російської Федерації; третій принцип – курс на членство у ЄС та НАТО; п’ятий – просування українського експорту і залучення інвестицій; шостий – захист прав та інтересів громадян України за кордоном; просування позитивного іміджу України у світі.
Стратегія зовнішньополітичної діяльності стала черговим стратегічним документом, прийнятим адміністрацією Володимира Зеленського. Аналізуючи цей документ, який у незавершеному вигляді було опубліковано у ЗМІ,[1] можна зробити висновок, що за його основу була взята Стратегія національної безпеки України, яка була ухвалена восени 2020 року. Також, враховувались цілі визначені Річною національною програмою, що розробляється під егідою Комісії Україна – НАТО. Як зазначається в стратегії, її реалізація буде здійснюватися з дотриманням наступних принципів:
1) стійкість – здатність держави і суспільства ефективно протидіяти загрозам будь-якого походження і характеру, зокрема, військовій агресії, економічному тиску, політичній дестабілізації, кібератакам, дезінформації та іншим гібридним засобам впливу, адаптуватися до змін безпекового середовища, підтримувати стале функціонування, швидко відновлювати рівновагу після криз;
2) верховенство міжнародного права – дотримання норм і принципів міжнародного права, довіри до міжнародних інституцій, виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань, дотримання домовленостей та договорів. В цьому контексті варто відзначити закріплений в Стратегії намір використовувати дипломатичні засоби для притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію, активізувати діяльність в міжнародних інституціях з метою отримання репарацій за шкоду, завдану Україні внаслідок тимчасової окупації територій. Одним з інструментів вказується і Будапештський формат. Відповідно до Будапештського меморандуму, країни-підписанти, якими є США, Росія та Великобританія зобов’язались гарантувати Україні її територіальну цілісність, в обмін на третій ядерний арсенал світу. У Стратегії зазначається, що саме після цього Україна приєдналася до ДНЯЗ, який є наріжним каменем ядерного нерозповсюдження у світі. Тому, не зважаючи на те, що Будапештський меморандум ігнорувався після початку агресії проти України, він все ще залишається вагомим аргументом щодо необхідності його дотримання, якщо США сподіваються, що такі країни як КНДР або Іран в перспективі погодяться відмовитись від власних ядерних програм, зважаючи на український досвід.
3) адаптивність – оперативне реагування на зміни міжнародного середовища, ефективний кризовий менеджмент у сфері зовнішньої політики, інноваційність у підходах та інструментаріях, гнучкість у прийнятті рішень;
4) взаємодія – ефективна координація та комунікація між державними органами України, а також з іншими учасниками міжнародних відносин - державами і недержавними інституціями, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, бізнесом, науково-академічними колами, засобами масової інформації;
5) прагматизм – розвиток двосторонніх відносин і багатосторонньої дипломатії на основі національних інтересів з метою розв'язання конкретних зовнішньополітичних завдань, використання економічної дипломатії для сприяння сталому розвиткові української економіки і зростанню добробуту українців;
6) людино-центричність – визнання людського життя, гідності і прав людини найвищими цінностями; захист, сприяння і просування інтересів громадян України у світі та закордонних українців як основне завдання української дипломатії.
Зовнішньополітична стратегія України є документом середньострокового планування реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин, який дозволить країні більш ефективно координувати свою зовнішньополітичну діяльність, правильно розподіляючи ресурси між коротко-, середньо-, та довгостроковими цілями. Останнім часом всередині України було багато маніпуляцій щодо подальшого напряму розвитку держави. Низка українських високопосадовців відзначились неоднозначними заявами щодо відносин України з КНР, США, Європейським Союзом, що призвело до виникнення спекуляцій навколо майбутнього зовнішньополітичного курсу України. Документ покладає край подібним спекуляціям та чітко визначає подальший курс, яким в майбутньому керуватимуться держслужбовці, незалежно від їхніх особистих поглядів на ті чи інші питання у сфері зовнішніх зносин. Така визначеність та чіткість зовнішньополітичного курсу створює образ передбачуваного партнера для України, що дозволить державі вибудовувати більш довірчі відносини з країнами – партнерами та здійснювати ефективнішу зовнішньополітичну діяльність.