Фото: Пара обіймається на вулиці Харкова
Джерело: Reuters

3-го квітня 2022 року на російському державному медіа “РІА Новості” була опублікована стаття російського політтехнолога Тімофєя Сєргєйцева під назвою “Що Росія мусить зробити з Україною”. У даній публікації автор пише про нібито колективну провину українського народу перед російським та пропонує шляхи "розв’язання українського питання”. Стаття яскраво демонструє сутність російської “денацфікації”, яка є нічим іншим, як геноцид українського народу. Юридично, під геноцидом розуміються дії, спрямовані на знищення окремої групи (нація) повністю або частково, у поєднанні з певним наміром зробити це. Росія зробила це і зізналася в цьому.[1] 

Факт того, що Українці – політично активна нація характеризується росіянином як “втягнення народу у нацистський режим”. Тому, за словами Сєргєйцева, не можна відрізняти українську владу від народу. “Окрім верхівки, винна і значна частина народної маси, яка є пасивними нацистами, посібниками нацизму. Вони підтримували нацистську владу та потурали їй. Справедливе покарання цієї частини населення можливе лише як несення неминучих тягарів справедливої війни проти нацистської системи” – пише він. Для подальшої “денацифікації” також пропонується звернутись до ідеологічних репресій (придушення) нацистських установок та жорсткої цензури: не лише у політичній сфері, але обов'язково також у сфері культури та освіти. Подібні методи вже використовувались Росією на окупованих з 2014 року територіях: вводилась нова освітня програма, а всі проукраїнські діячі зазнавали переслідувань. Так само експерт у кращих традиціях сталінського режиму пропонує вбити українську інтелігенцію: “Бандерівська верхівка має бути ліквідована, її перевиховання неможливе. Історичний досвід показує, що трагедії та драми воєнного часу йдуть на користь народам, які спокусилися і захопилися роллю ворога Росії” – пише Сєргєйцев. 

В цілому, опублікована стаття віддзеркалює настрої російської політичної еліти та її суспільства. Такі політтехнологи як Сєргєйцев роками розробляли ідеологічні аспекти сучасного рашизму. Результатом їхньої роботи стала штучно утворена парадигма, в межах якої особи, які мали б стати інтелектуальною елітою, працюють для обґрунтування політики керівництва Російської Федерації та обслуговують її інтереси. Тому робота “Що Росія мусить зробити з Україною?” – не є чимось незвичним або безпрецедентним. Ця стаття не тільки відповідає настроям політичних еліт, але і більшості російського населення. Зрощення громадян Росії з переконанням переваги великоруської культури над культурами сусідніх країн та національних меншин, разом з дегуманізацією українців, переконання населення у ворожості України та культ побєдобєсія, призвели до того, що частина населення Росії вчиняє звірства в Україні, а інші громадяни Російської Федерації ці звірства виправдовують. Варто розуміти, що під “українським нацизмом” росіяни розуміють будь-який прояв української культури. В окупованій Бучі місцеві мешканці могли підпасти під загрозу тільки через національну символіку. Тому, покидаючи місто, вони залишали вдома будь-який традиційний одяг та атрибути.[2]  

Злочини росіян у Бучі шокували цивілізований світ. Хоча українське населення знало про те, що відбувається в окупованому місті ще з початку березня. На шляху до Ірпеня біля дороги всюди лежали тіла розстріляних громадян, машин з цілими сім’ями, які так і не змогли вибратися з міста. І, навіть, після того як іноземні журналісти висвітили різню у Бучі на весь світ, путінський режим відмовився визнавати свої злочини. Пропагандистська машина, що складається з журналістів, псевдоекспертів, як росіян, так і закордонних, російських інфлюенсерів та блогерів, російських урядовців та дипломатів, запустила серію фейків з метою дезінформування щодо причетності російських військових до масових вбивств та дискредитації українських збройних сил. Серед російських звинувачень були такі брехливі фейки на адресу українських Збройних Сил: 

1. Вбивства цивільних відбулися після виходу російських військ та входу у місто полку "Азов".  

2. Після того, як російські війська вийшли з міста, ЗСУ обстріляли Бучу за допомогою артилерії.

3. Братська могила в Бучі зроблена українськими військовими, оскільки вони більше місяця тому заблокували місто та підірвали міст біля Ірпеня. Потім ЗСУ розмістили трупів із цієї братської могили на вулицях.  

4. На одному з відео з Бучі видно, що один із трупів піднімає руку, а інший сідає. Все це — докази постановки для демонізації Росії.  

5. На вулицях лежали свіжі трупи, у них не встигла навіть згорнутися кров. Це вказує на те, що цивільних вбили вже після виводу російських військ. 

Як зазначили аналітики неурядової організації Vox Ukraine, деякі версії суперечать іншим версіям від тих же проросійських джерел: у першій версії загибель цивільних пов’язують із роботою полку “Азов”, а вже в другій — із артилерійським вогнем ЗСУ; у деяких версіях вбивства називають “постановкою з акторами”, тоді як в інших визнають наявність трупів, але перекладають всю відповідальність на Україну.[3] Окрім свідчень самих жителів Бучі, факт вбивств місцевого населення російськими військами підтверджують знімки з супутників. 

Те, що трапилося в Бучі – не випадковість. Геноцид українського народу був частиною “спеціальної операції” з самого початку. Цьому свідчить низка факторів та подій, які після Бучанської різанини дають краще розуміння планів Росії:  

1. Російське керівництво було переконано, що в Україні не зустріне опору, візьме Київ за три дні, а решту країни – максимум за кілька тижнів.  
2. 23 лютого СБУ повідомило про закупівлю росіянами 45 тис. мішків для трупів.  
3. У перший тиждень після початку повномасштабної війни у прикордонних областях Росії та Білорусі були помічені мобільні крематорії. Тоді українське суспільство вирішило, що ці крематорії призначалися вбитим російським солдатам, але як виявилось вони призначались для приховування злочинів у масових вбивствах російськими військами українського цивільного населення.  
4. За російськими військовими одразу прибувала росгвардія, яка повинна була придушувати повстання в захоплених містах, як-от у Херсоні.  
5. Всередині Росії ще у вересні затвердили національний стандарт для братських могил. 

Супутниковий знімок братської могили в Бучі
Джерело: Vox Ukraine

Таким чином, після масових вбивств у Бучі, скидання тіл у братські могили, стає зрозуміло, що ані мішки, ані крематорії не планувалися для російських солдатів. Командування не очікувало таких втрат. Росіяни планували захопити Україну, встановити окупаційну адміністрацію і вчинити геноцд проактивної частини українського населення, потім сховати сліди їхніх злочинів.[4] Наразі це відбувається у місті Маріуполь і масштаби злочинів у цьому місті значно перевищують масштаб Бучанської різанини. За даними міськради міста Маріуполь, українська розвідка наразі зафіксувала у Маріуполі 13 мобільних крематоріїв.[5] У місті, за словами мера Вадима Бойченка, вже загинуло понад 10 000 мирних жителів[6], тисячі потребують зеленого коридору та негайної евакуації. Захисники міста продовжують чинити опір.

69 років минуло після смерті Йосипа Сталіна, людини яка причетна до двох голодоморів, геноциду українського народу. Його місце в сучасній історії посів чинний президент Росії Володимир Путін, який відтворює тоталітарний режим Радянського Союзу, що нищив українську інтелігенцію. Європейським та американським урядовцям було важко усвідомити тенденції, які свідчили про можливість повторення цієї чорної сторінки в історії України, однак, останні статті російських експертів та верхівки Росії, заяви студентів та викладачів Московського державного інституту міжнародних відносин, свідчать про те, що у російській свідомості немає і у найближчі роки не буде місця для існування України як незалежної держави та українців як європейської нації. 

Це переконання вкорінене, навіть, у свідомості пересічних росіян, які як мантру повторюють тезу про “братні народи”. Для них не може бути окремої української нації, а будь-які її прояви тавруються як нацизм. Результатом цієї війни має стати повна дефашизація та денацифікація тоталітарної Росії, щоб забезпечити мирне майбутнє на європейському континенті. Не можна залишати безкарними злочини, які росіяни вчинили на українській землі, тому російська верхівка і всі причетні до обслуговування владного режиму, мають понести відповідальність за вчинення чергового геноциду Українців. Якщо без фактичного контролю над територією Росії цього буде неможливо зробити, Російську Федерацію потрібно якомога сильніше послабити та ізолювати від цивілізованого світу.

Посилання:
1. Timothy Snyder: Russia’s Genocide Handbook, Timothy Snyder, 22.04.2022,
URL: https://www.stopfake.org/en/timothy-snyder-russia-s-genocide-handbook/

2. Сафарі на людей: 5 історій тих, хто вижив в Ірпені та Бучі, Яна Осадча, 06.04.2022,
URL: https://life.pravda.com.ua/society/2022/04/6/248117/

3. ФЕЙК: Російські військові не причетні до масових вбивств цивільних у Бучі, 16.04.2022,
URL: https://voxukraine.org/fejk-rosijski-vijskovi-ne-prychetni-do-masovyh-vbyvstv-tsyvilnyh-u-buchi/

4. Facebook сторінка Іващенка Богдана, 03.04.2021,
URL: https://www.facebook.com/bogdan3337/posts/1191054811432685 

5. Окупанти забороняють жителям Маріуполя ховати загиблих родичів, у місті працюють 13 мобільних крематоріїв – міськрада, 15.04.2022,
URL: https://interfax.com.ua/news/general/824344.html  

6. Мер Маріуполя Бойченко: У місті загинули понад 10 тисяч людей, 12.04.2022,
URL: https://www.dw.com/uk/мер-маріуполя-бойченко-у-місті-загинули-понад-10-тисяч-людей/a-61452371