Пандемія COVID-19 змусила лідерів держав-членів ЄС та країн Східного партнерства відійти від традиційного формату проведення Саміту й провести зустріч у режимі відеоконференції. Протягом довгого часу було не зрозуміло, чи відбудеться Саміт взагалі, однак врешті від нього вирішили не відмовлятися. Онлайн-формат не передбачав ухвалення спільної декларації, проте сам факт, що лідери та глави урядів держав-членів ЄС взяли участь у відеоконференції, свідчить про зацікавленість ЄС у збереженні СхП.

Дискусії довкола СхП у контексті європейської інтеграції України ведуться від початку заснування цього формату. Це зумовлено тим, що Україна прагне членства в ЄС, тоді як Східне партнерство цього не передбачає. З огляду на це, Київ разом з Кишиневом неодноразово намагався добитися особливого статусу в рамках формату і розширення співробітництва. В Україні хочуть, щоб Східне партнерство було одним із кроків на шляху до членства в ЄС. На цьому у своїй промові під час відеоконференції наголошував Президент Володимир Зеленський: «Східне партнерство не має обмежувати амбіції партнерів. Комусь достатньо політичного діалогу, комусь – стратегічного партнерства з ЄС, хтось прагне інтеграції до спільного ринку на основі «чотирьох свобод», а хтось, як Україна, вимагає повноправного членства в ЄС»[1].

Важливим у контексті Східного партнерства стало схвалення Рекомендацій Європейського Парламенту, що відбулося 19 червня 2020 року. У документі зазначається, що довготривала європейська перспектива для країн СхП є «каталізатором демократизації та реформ». Резолюція наголошує на тому, що «будь-яка європейська держава може подати заявку на членство у ЄС, якщо вона поважає цінності людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та прав людини, включно з правами тих, хто належить до меншин»[2].

Водночас основною площиною для співпраці в рамках Східного партнерства залишається економічний сектор. Зокрема, у своїй резолюції Європарламент закликав розпочати «створення спільного економічного простору, який приведе до інтеграції з «чотирма свободами», що сприятиме економічній інтеграції країн Східного партнерства в економічний простір Європейського Союзу.

Попри критику в бік СхП, міністр закордонних справ України Павло Клімкін (2014-2019) вважає, що Україна може отримати тактичну користь від формату Східного партнерства. Зокрема, дипломат радить сфокусуватися на побудові «ефективної взаємодії на політичному та бюрократичному рівнях із Грузією та Молдовою» і розширити спектр контактів з Білоруссю, зокрема в частині економічної співпраці та спільного минулого. [3]

Проведення повноцінного саміту Східного партнерства запланували на березень 2021 року. Серед пріоритетів наступної зустрічі будуть: економічна співпраця; зміцнення державних інституцій, дотримання прав людини та верховенства права; модернізація цифрової інфраструктури; «стійкість», зокрема до кліматичних змін; інформування громадян країн СхП про результати взаємодії з ЄС. Загалом же, перегляд політичного аспекту співробітництва в рамках Східного партнерства сьогодні видається малоймовірним, принаймні у найближчій перспективі. Проте,  для України зараз важливо використовувати практичний вимір співпраці, налагоджувати тісні двосторонні зв’язки з іншими учасниками та активно долучатися до ініціатив ЄС.