Протягом саміту НАТО 3-4 грудня 2019 року лідери НАТО підтвердили зобов’язання щодо спільної оборони 29 членів альянсу. Про це йдеться в спільній декларації, оприлюдненій 4 грудня після саміту в Лондоні, присвяченого 70-річчю оборонного союзу. «Ми підтверджуємо постійний трансатлантичний зв’язок між Європою та Північною Америкою… і наше офіційне зобов’язання, передбачене статтею 5 Вашингтонського договору, що напад проти одного союзника вважатиметься нападом проти всіх нас», – ідеться в повідомленні. Документ також вказує на необхідність подолання викликів, які становить «вплив Китаю, що зростає». Агресивні дії Росії є загрозою для євроатлантичної безпеки, також вказано в заяві.

Після дебатів, спричинених коментарями президента Франції Емманюеля Макрона щодо «смерті мозку» НАТО, лідери Альянсу домовилися про «перспективний процес обмірковування… для подальшого посилення політичного виміру НАТО».  У вівторок 3 грудня лідери НАТО зустрічалися в складі різних груп у Лондоні перед спільною вечерею з королевою Великобританії Єлизаветою II в Букінгемському палаці. При цьому Макрон відмовився дезавуювати свої заяви про «смерть мозку» НАТО, а Трамп продовжував наполягати, що деякі столиці затримують належні платежі.

У середу 4 грудня учасники саміту зібралися на тригодинну робочу сесію, після якої була представлена спільна заява, а господар саміту, прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, звернувся із закликом до єдності. «Через 70 років ми тверді у своїй прихильності до НАТО і гігантського щиту солідарності, який сьогодні захищає 29 країн і близько мільярда людей, – сказав Джонсон, – Якби у НАТО був девіз, то він був би такий: один за всіх, і всі за одного». Пізніше, при спільній появі з Макроном, Трамп пом’якшив тон, але французький лідер наполягав на своєму підході і своїх формулюваннях і звинуватив  Туреччину у контактах з екстремістами.

Які в Альянсу повинні бути відносини з Росією? На це запитання президент  Трамп відповів: “Президент Макрон та я маємо досить схожі позиції у цьому питанні. Я думаю, що ми відчуваємо, що ми можемо ладнати з Росією. Я думаю, це хороша річ – ладнати з Росією”. Макрон сказав, що хоча “важливо мати стратегічний діалог із Росією”, це треба робити “без наївності”. Макрон і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган пізніше зустрілися віч-на-віч на чотиристоронніх переговорах з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і британським прем’єром Джонсоном. Ердоган погрожує заблокувати зусилля НАТО щодо зміцнення захисту країн Балтії від Росії, якщо члени Альянсу не оголосять терористами курдських ополченців, які боролися з «Ісламським державою» в Сирії.

Конкретний зміст саміту досить скромний: відбулося лише одне спільне тригодинне засідання лідерів, на якому було підписано ряд рішень, вже узгоджених міністрами закордонних справ і оборони. Мова, зокрема, йде про оголошення космосу ще однією сферою військових дій, поряд із сушею, морем, повітрям і киберпростором. Також вперше визнають «виклики», пов’язані з піднесенням Китаю.  Слід відзначити, що у порівняно великій спільній декларації НАТО немає жодного слова про Україну. Це попри те, що ще напередодні саміту Єнс Столтенберг заявляв, що Альянс обговрюватиме війну на Донбасі та підготовку до нормандської зустрічі. При цьому у НАТО відзначили, що попри визнання існуючої загрози з боку Росії, Альянсу потрібно посилювати відносини з нею. Мовляв, РФ є найбільшим і найближчим сусідом. І вони будуть продовжувати “виважено і відповідально підходити” до розгортання Росією нових ракет середньої дальності, а також активізують дії щодо захисту свобод на морі і в повітрі.[1]

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко на конференції NATO Engages у Лондоні висловив твердження, що нерішучість НАТО дозволила Росії вторгнутися в Україну та Грузію. "Те, що трапилося 10 років тому у Бухаресті, на мою думку, було великою помилкою. Спочатку нам було обіцяно членство, потім була ідея щодо Плану дій про членство. Пройшло понад 10 років, і нас не запросили ні до дорожньої мапи, ні до членства", – сказав Пристайко. "Я вважаю, що нерішучість НАТО дозволила Росії спочатку вторгнутися в Грузію, а потім через шість років прийти в Україну", – додав міністр.  Коментуючи дискусію, котра точиться в НАТО з ініціативи президента Франції про визначення Альянсом свого головного противника – Росія чи тероризм, – Пристайко заявив, що боротьба із РФ і є частиною боротьби з тероризмом. "Я не бачу відмінності між тероризмом і Росією. Тероризм – це дії для досягнення політичної мети через залякування. Невже хтось скаже, що Росія робить щось інше?" – пояснив він.

Глава МЗС України уточнив що дії Росії на окупованій частині України, зі спробами вплинути на українську владу, є прикладом такого впливу. Також в Лондоні Міністр додав: Президент України Володимир Зеленський не приїхав у Лондон, оскільки формат зустрічі лідерів не передбачає запрошення країн-партнерів. "Ми не запрошені, тому що ми поки що не є членами НАТО. Хочу нагадати, що ми загалом намагаємося стати частиною НАТО багато років, і попри те, що у нас іде війна, ми зберігаємо цей курс. Про це я хочу нагадати лідерам", – сказав міністр.[2] 

Експерт з питань Північно-Атлантичного Альянсу,  Рейчел Еллахус з приводу Лондонської конференції зазначила: «В підсумковій заяві є підтвердження політики відкритих дверей, яка означає, що й Україна й Грузія перебувають на шляху до членства, і що відносини триватимуть, і коли-небудь вони стануть членами Альянсу. Я думаю, що ми повинні інвестувати в це, переконатися, що ми робимо все можливе, щоб Україна і Грузія були в безпеці – наскільки це тільки можливо, – навіть якщо вони ще не є членами НАТО». Експерт висловила думку, що зараз в Альянсі існують «політичні розбіжності»: «Думаю, що це відбиток роз’єднаності на рівні держав. Багато урядів країн Альянсу в ситуації розколу, коли центр вже не утримує ситуацію, і їм доводиться брати до уваги думки і погляди партій і з правої й з лівої частини політичного спектра. І ця роз’єднаність позначається і на НАТО. Я також вважаю, що природа викликів і масштаби викликів, з якими стикається зараз Альянс, дуже складні. І тому, що їх багато, і тому, що розставити пріоритети дуже складно».[3]

Враховуючи вищесказане, суперечки  між країнами, які домінували протягом саміту НАТО загрожують підірвати єдність в самому НАТО. Головними недоліками є те, що недостатньо уваги було приділено країнам-претенденам на членство в НАТО та реальній протидії агресії з боку Росії і більше того, під час зустрічі були сигнали симпатії до Росії. Тим не менш, за підсумками саміту колективна безпека залишається головним пріорітетом для лідерів НАТО.