Перший рік президентства Володимира Зеленського був сповнений непередбачуваними подіями і складними викликами, які вимагали відповідних комплексних шляхів їх вирішення. З самого початку президенту В. Зеленському вдалося розморозити Нормандський формат, домовитись про обмін полоненими та узгодити подальші шляхи мирного врегулювання на Сході України. «Верховна Рада 9-го скликання без зволікань прийняла закони, які не ухвалювалися попередніми скликаннями. Завдяки введенню жорсткої відповідальності – аж до карної – зведено до мінімуму факти «кнопкодавства» і депутатських прогулів. Скасовано депутатську недоторканність, яка перетворювала мандат на таку собі індульгенцію на будь-які вчинки і злочини. Прийнято новий Виборчий кодекс, за яким, наступний український парламент обиратиметься за пропорційною системою з відкритими списками. Нарешті, прийняте законодавство щодо запуску в Україні земельного ринку. Так, в Україні є чимало політиків, бізнес-структур, простих людей, яким це рішення не до вподоби. Але це саме той випадок, коли треба було починати, - не могла більше Україна залишатися у списку 6 (!) чи не найвідсталіших країн світу, де продавати землю заборонено».[1] Також, було прийнято важливий закон про імпічмент.
Проте, майже кожен крок в напрямку реформування держави, мирного врегулювання, зустрічається опором з боку опозиційних сил, та різних груп впливу які прагнуть владного реваншу. У той час як Володимир Зеленський приймав участь у переговорах в Парижі, на Майдані стояли його ідеологічні супротивники. Як повідомило BBC, взяти участь у мітингу закликав лідер партії «Європейська солідарність» Петро Порошенко та лідер партії «Голос» Святослав Вакарчук. Раніше Юлія Тимошенко також закликала президента не перетинати «червоні лінії». Організатори даного віче заявили, що воно спрямоване не проти Зеленського, а покликано допомогти йому. Ці дії надавали певні дивіденди опозиційним силам, проте така контр-революція під виглядом «допомоги» підривала позиції президента України на переговорах.
Незважаючи на те, що президентська партія має монобільшість в парламенті, деякі важливі закони потребували надзусиль щоб бути прийнятими. Наприклад, так званий «антиколомойський закон» блокувався шляхом внесення майже 16,5 тисяч правок. Такий законодавчий спам став відвертою спробою запобігти прийняттю закону, від якого залежало майбутнє траншу від МВФ, вкрай необхідного Україні в умовах кризи, спричиненої пандемією COVID-19. Пандемія коронавірусу, очікувано, стала додатковим чинником тиску на В.Зеленського. Як повідомило видання «Інтерфакс», у жовтні Міжнародний валютний фонд (МВФ) поліпшив оцінку падіння ВВП України у 2020 році до 7,2% із 8,2% у червневому прогнозі. З іншого боку, очікування щодо економіки країн єврозони - падіння цього року на 8,3%. Проте, опозиція під час пандемії знаходила будь-який привід для критики президента В.Зеленського. Колишній президент Петро Порошенко, навіть, закликав українців не слухати очільника МОЗ Максима Степанова, адже Степанов, за словами Порошенка, це Зеленський.[2]
На фоні місцевих виборів, де проросійські партії показали достатньо високі результати, партія Медведчука, «ОПЗЖ», заявила в офіційному звернені до виборців про наміри змінити державний курс України, повідомляє «Інтерфакс» із посиланням на офіційний сайт партії. «У партії «Опозиційна платформа - За життя» виступають за повну зміну «збанкрутілої влади» в Україні. «Опозиційна платформа - За життя» домагатиметься повної зміни державного курсу. Україні необхідно повернути суверенітет, розірвати порочне коло боргів та зовнішньої залежності», - йдеться у заяві партії, розміщеній на сторінці у Facebook.[3] Питанням залишається яким чином партія Медведчука збирається змінити курс, закріплений у Конституції України.
Чи є ризик, що проросійські сили у майбутньому матимуть спроможність і достатню підтримку населення для зміни Євроатлантичного курсу? Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко пояснює такі результати виборів технічними причинами, а саме, вкрай низькою явкою на виборах. «Треба розуміти, що ідеться про критично низьку явку по всій Україні. 37% - це дуже мало. Можемо припустити, що голосувати пішли найбільш вмотивовані виборці. Ці фактори призвели до зміщення результатів. Картина могла б бути іншою, якби голосувало більше людей», - сказав Андрій Биченко в інтерв'ю ВВС News Україна. «Так, політична вага цих партій на місцевому рівні зросте. Але казати, що ідеї стали популярнішими серед українців і що громадська думка повернулася до довоєнних показників, було б неправильно», - додав він.[4]
В зовнішньополітичній сфері проросійськи політичні сили, слідуючи інтересам Кремля, знову намагалися втягнути Україну в скандальний процес під час чергових президентських виборів в США і тим самим позбавити її міжнародної підтримки з боку Вашингтону та дискредитувати в очах американського суспільства. Так, в кінці цього літа, позафракційний народний депутат Верховної Ради Андрій Деркач оприлюднив серію плівок на яких записані перемовини Порошенка з Джо Байденом. Директор Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олександр Литвиненко заявив, що оприлюднення так званих «плівок Деркача» є політично вигідним Росії для посилення нестабільності в Україні. За його словами, головна проблема полягає тут в наступному: існує ймовірність несанкціонованого витоку записів переговорів президента України. «Сам факт того, що закриті переговори глави держави, які мають бути найбільш захищеними, можуть оприлюднюватися без погодження, загрожує державі».[5]
Окрім внутрішніх сил, велику роль відіграє зовнішній вплив з боку Російської Федерації. Ті зміни, що відбулися на Сході країни – найбільш довготривале перемир’я за часи війни, легко може скінчитись за вказівкою Кремля. На сьогоднішній день Росія використовує збройний конфлікт на Сході як інструмент зовнішньополітичного впливу на Україну і на самого Зеленського, загострюючи бойові дії з метою тиску. Загострення в ООС швидко підхоплюються опозиційними і проросійськими силами. Перші критикують президента за недостатньо рішучі дії, інші спекулюють на обіцянках швидко встановити мир.
Дії В.Зеленського, який продовжує шукати оптимальне рішення в подоланні конституційної кризи, що склалася, викликали хвилю гучних заяв з боку його опонентів. Зокрема, народні депутати від партії «Батьківщина», «Європейська Солідарність», «ОПЗЖ» звинуватили Зеленського у спробі узурпації влади. «Опозиційна платформа - За життя» і Європейська Солідарність, в цілому, використовують однакові методи. Обидві партії поляризують суспільство, розпалюючи ворожнечу між різним групами населення. «ЄС» і «ОПЗЖ» спекулюють на мовному питанні, здійснюючи за допомогою потужний інформаційний вплив на населення і розколюючи тим самим країну. Причому перші позиціонують себе «захисниками» української мови, а другі - російської.
Створення штучних проблем всередині держави опозиційними політичними партіями і групами впливу, спроби підриву авторитету центральної влади місцевими посадовцями, а також зусилля, спрямовані на руйнацію конституційних засад, і можливі супутні політичні кризи є тими факторами, з якими Володимиру Зеленському доведеться найближчим часом зіштовхнутись. Для українського уряду важливо врегулювати ситуацію, провести судову реформу, й надалі зберегти підтримку західних країн. Від того як Президент Зеленський впорається з внутрішніми викликами буде залежати стабільність держави та збереження стратегічного курсу України.
- https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3009293-volodimir-zelenskij-so-vdalosa-za-rik.html
- https://www.5.ua/polityka/zelenskyi-pidpysav-ukraini-kapituliatsiiu-pered-koronavirusom-poroshenko-227375.html
- https://ua.interfax.com.ua/news/political/699590.html
- https://www.bbc.com/ukrainian/features-54704490
- https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3068167-plivki-derkaca-politicno-vigidni-rf-ale-potribne-rozsliduvanna-ekspert.html
- https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/shcho-oznachaye-rishennya-konstituciynogo-sudu-novini-ukrajini-50120898.html?utm_source=set_lang