Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

Принцип «бізнес як завжди» продовжує працювати на російського агресора

Фото: Зруйнований російським ракетним ударом Леруа Мерлен у Києві
Автор: ATEF SAFADI

Санкції проти Російської Федерації стали одним з головних елементів відповіді на спробу окупації України. Санкційний тиск виявився більш потужним ніж можна було очікувати, адже вторгненню передували місяці спроб скоординувати політику між країнами Євросоюзу та відмова вводити превентивні санкції. Але, російське вторгнення, та жорстоке знищення українських міст вплинуло не тільки на американських та європейських урядовців, але і на суспільства цих країн. Робота з Росією стала токсичною, що призвело до безпрецедентного виходу світових корпорацій, компаній з російського ринку. Окрім морального аспекту, яким часто нехтує бізнес, на рішення про вихід з Росії впливають ймовірні репутаційні втрати.

Водночас досі залишаються компанії, які продовжують працювати та сплачувати податки у казну Російської Федерації. Це такі компанії як Auchan, Danone, Henkel, METRO, Procter and Gamble, Nestle, Leroy Merlin, Unilever, Raiffeisen BANK тощо. Стаються випадки коли дочірні українські компанії закликають центральний офіс вийти з Росії, однак дані заклики ігноруються, або, навіть, караються. Так сталося після того як одна з філій Leroy Merlin у Києві стала мішенню бомбового удару скоєного російською ракетою, внаслідок якого загинули восьмеро працівників. Співробітники в Україні кажуть, що компанія не лише не відреагувала на їхні вимоги, але й відключила їх від корпоративних каналів комунікації та забрала доступ до сторінки "Леруа Мерлен Україна" у соцмережі Facebook.[1]

Зі зменшенням кількості конкурентів, у компаній з’являється спокуса залишитись на російському ринку. Цьому сприяють і позиції урядів тих чи інших країн. У Франції, Еммануель Макрон залишив питання функціонування вітчизняного бізнесу в Росії на розсуд власників. Згідно з даними мінекономіки Франції, тамтешні компанії є найбільшим іноземним працедавцем у Росії: з 500 філіалами у таких секторах як енергетика, оптова торгівля чи харчова промисловість. Французькі фірми, на відміну від німецьких чи італійських, часто активні в сфері послуг із великою кількістю працівників.[2] Їхній вихід з ринку міг би стати ще одним ударом по путінському режиму, однак, заклопотаний майбутніми виборами Еммануель Макрон навряд став би тиснути на вітчизняний бізнес через російську агресію проти України.

Окрім того, що деякі компанії відмовляються виходити з російського ринку,  існує небезпека того, що їхнє місце займуть підприємства з країн, які ігнорують війну в Україні, або намагаються балансувати. Це, наприклад, компанії з КНР, Індії, або Туреччини.

Дана ситуація не лишається без уваги українського Міністерства закордонних справ, яке прямо називає компанії що залишаються в Росії та закликає їх вийти з російського ринку. Позиція зовнішньополітичного відомства наступна: Кожен товар, який постачає, виробляє або продає компанія на російському ринку, робить свій внесок до військового бюджету, який завжди був пріоритетом для російського уряду у порівнянні з будь-якими елементарними потребами власних громадян. Незалежно від розміру інвестицій чи частки Росії у глобальному портфелі, компанії, які дотримуються стандартів і цінностей екологічного, соціального та корпоративного управління, не мають морального права продовжувати діяльність у країні, яка вчиняє масові воєнні злочини на території іншої країни. Єдиним винятком можуть бути компанії, чиї постачання обґрунтовані критичними гуманітарними потребами.[3]

Як і військові, дипломати виконують важливе завдання, борються на дипломатичному фронті і вимоги до працівників дипломатичної служби наразі вкрай високі. 30 березня Володимир Зеленський відкликав послів України у Грузії та Марокко за неефективність та звернувся до голів дипломатичних місій у країнах Латинської Америки, Азії, Близького Сходу та Африки із закликом показати результат у вигляді обмежень для російського бізнесу, санкцій та постачання зброї. 

Станом на сьогодні українська дипломатія має декілька додаткових потужних інструментів. По-перше, це підтримка з боку українського суспільства, а також небайдужих громадян інших країн, які у тому числі, виходять на вулиці, закликають компанії відмовитись від роботи у Росії та припинити сплачувати податок зі своєї діяльності у російський бюджет. Вони розповсюджують інформацію про бренди, що продовжують працювати на території країни-агресора і закликають інших бойкотувати їхню продукцію. Наприклад, український розробник зі Стенфорда Ігор Баракаєв створив сайт Don't Fund War, на якому міститься перелік компаній, які продовжують працювати в Росії та сплачувати там податки.[4] Фактично, лінія МЗС по роботі з закордонними українцями вийшла на новий рівень, що вимагає якісної координації для досягнення цілі з виснаження російської економіки.

По-друге - російська агресія призвела до безпрецедентного рівня підтримки України з боку інших країн та громадянського суспільства, включно з бізнесом. Вихід компаній з російського ринку завдає удару по макроекономічному становищу в Росії та підриває позиції Володимира Путіна. Однак, наразі досі залишаються компанії, що нехтують моральними принципами, або, як заявили представники компанії METRO, “піклуються про своїх працівників”, котрі можуть залишитись без роботи.[5] У цьому і є сенс таких дій: щоб люди у Маріуполі припинили вмирати, потрібно поставити громадян Росії у незручне становище. 

Не можна заплющувати очі на вбивство співробітників Leroy Merlin у Києві, щоб співробітники Leroy Merlin у Москві не мали фінансових проблем. Тому, якщо світові бренди не виходять з російського ринку, МЗС України, разом зі світовими медіа та громадянським суспільством, мають бити по репутації цих компаній допоки вони не припинять підтримку злочинного путінського режиму, підтримка якого, згідно з дослідженням Levada Center, за місяць війни тільки зросла. На урядовому рівні також потрібно продовжити роботу з керівництвом країн, для забезпечення тиску урядів держав на власні компанії. Це більше ніж можливо, враховуючи сучасні реалії державно-приватного співробітництва. Країни, чиї компанії можуть прийти на зміну також мусять підпасти під загрозу запровадження санкцій проти них, для унеможливлення такого сценарію.


Посилання:

1. Leroy Merlin відключила українських співробітників від корпоративних каналів комунікації після бомбардування магазину в Києві, 31.03.2022,
URL: https://censor.net/ua/n3330045

 2. Чому французький бізнес не йде з Росії, 30.03.2022,
URL: https://www.dw.com/uk/chomu-frantsuzkyi-biznes-ne-yde-z-rosii/a-61305890

3. Заява Міністерства закордонних справ України, 09.03.2022,
URL: https://www.facebook.com/UkraineMFA/posts/334278322075973

4. Які компанії ще не покинули російський ринок, 30.03.2022,
URL: https://www.epravda.com.ua/news/2022/03/30/684959/

5. Metro угрожал уйти из Украины, отказываясь от санкций против РФ, 21.03.2022,
URL: https://biz.today.ua/ru/metro-ugrozhal-ujty-yz-ukrayny-otkazyvayas-ot-sanktsyj-protyv-rf/