.jpeg)
Ще до початку збройної агресії проти України, Російська Федерація вдалася до війни інформаційної, заклавши підґрунтя подальшого військового вторгнення. Маючи значні інформаційні спроможності всередині своєї держави та закордоном, Російська Федерація, продовжує поширювати недостовірну інформацію щодо подій навколо окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей, намагається дискредитувати українську владу та збройні сили, а також маніпулює щодо характеру російсько-українського конфлікту, поширюючи наратив про нібито громадянську війну в Україні. Окрім методів інформаційного супроводу військової агресії за допомого ЗМІ, Росія використовувала і продовжує використовувати міжнародні майданчики для просування власних наративів. Одним з таких майданчиків стала організація Об’єднаних Націй.
Останнім часом Росія у своїх пропагандистських цілях намагається особливо активно використовувати формат Арріа. Засідання за формулою Арріа носять характер вельми неформальних конфіденційних зустрічей, які дозволяють членам Ради Безпеки проводити в приватному порядку відвертий обмін думками за участю осіб, яких на думку члена або членів Ради, що пропонують провести зустріч, було б корисно заслухати. Метою даного формату є розгляд питань, які стосуються виключно міжнародного миру і безпеки. Проте, це не заважає Росії влаштовувати зустрічі в даному форматі за участі представників так званих Луганської та Донецької республік, а також особами причетними до уряду колишнього проросійського президента України Віктора Януковича задля розповсюдження недостовірної інформації щодо російсько-українського конфлікту.
Зокрема, 2 грудня 2020 року було проведено дискусію, в якій прийняли участь представники квазіреспублік та український політтехнолог Михайло Погребинський, який живе та працює в Москві, і за задумом Росії нібито представляв українську сторону. Представник РФ в ООН Василь Небензя виступав в даному заході модератором. Після цього, Росія ще декілька разів зловживала форматом Арріа. Спочатку це була спроба спекулювати на подіях, що трапились в Одесі 2 травня 2014 року. Російська сторона залучила «свідків» та «учасників» подій, більшість із яких є злочинцями та переховуються від правоохоронних органів України на підконтрольних РФ територіях або в Росії. А потім, у червні, було організовано дискусію під назвою «Обставини Майдану та наслідки для Донбасу», на яку РФ запросила колишнього прем’єр-міністра України Миколу Азарова, який перебуває під санкціями США, колишнього народного депутата, регіонала Олега Царьова, який в 2014 році сприяв російській окупації Донбасу, та екс-депутата від Партії регіонів Володимира Олійника. Усі троє переховуються в Росії.
Таким чином, Російська Федерація намагається переконати міжнародне співтовариство, що на Донбасі насправді відбувається «громадянська війна», де місцеві «повстанці» ведуть збройний опір після державного перевороту, організованого Сполученими Штатами Америки». Замість конструктивних дій, спрямованих на мирне врегулювання російсько-українського конфлікту, Москва продовжує спроби зняти з себе відповідальність за військову агресію проти України, легітимізувати т.з. «ЛДНР», примусивши Київ до прямих перемовин з лідерами квазі-республік, які фактично повністю контролюються Кремлем. Варто зауважити, що кожну таку зустріч активно висвітлюють російські ЗМІ всередині РФ та на окупованих територіях, що використовується для формування хибної думки серед населення, що ватажки ЛДНР мають суб’єктність на міжнародному рівні.
Україна та її міжнародні партнери, в свою чергу, рішуче засуджують кожну спробу поширення російської дезінформації в межах Організації Об’єднаних Націй у спільних заявах. Зокрема, у травні Велика Британія, Естонія, Ірландія, Норвегія, США і Франція, а також Німеччина і Бельгія, виступили зі спільною заявою щодо неприпустимості дій Росії у рамках ООН, назвавши їх просуванням неправдивого наративу про Україну, а також закликали Росію припинити політизувати людські трагедії.[1] Можна констатувати, що серед цивілізованих країн з’явилась певна втома від контр-продуктивних та маніпулятивних дій Росії у вигляді організації таких дискусій. Показовою в цьому відношенні стала заява представника Франції, який у червні заявив, що він взяв участь у заході лише для того, аби вчергове підкреслити, що Росія зловживає своїм правом ініціювати ці неформальні зустрічі, та підтримати Україну та її суверенітет. Він додав, що Франція не підтримує наративи Росії та закликає Москву зупинити провокації, вивести війська зі сходу України, а також повернути Крим.[2]
Організація Об’єднаних Націй є тим майданчиком, де Україна може бути почутою і може донести до міжнародного співтовариства правду стосовно російсько-українського конфлікту. Зважаючи на асиметрію в інформаційних спроможностях між двома країнами, гібридна війна, яку веде Російська Федерація проти України, вимагає від української дипломатії значних зусиль для протидії кремлівській пропаганді. Важливим завданням є збереження єдності міжнародних партнерів навколо питання окупації українських територій та протидія підривній діяльності РФ, яка зловживає статусом постійного члена Ради Безпеки та поширює власні наративи, зокрема, шляхом залучення своїх маріонеток до формату Арріа. Дії Кремля, що мають на меті легітимізацію квазіутворень, дистанціювання від конфлікту та створення образу агресора в особі України, мають зустрічати рішучий спільний опір української делегації та її міжнародних партнерів.