2020 рік став знаковим для України в контексті відносин з НАТО. Окрім проведення в акваторії Чорного моря та на території України масштабних військових навчань «Спільні Зусилля – 2020», у відповідь на російські «Кавказ - 2020», 12 червня 2020 року Україна отримала статус члена Програми розширених можливостей НАТО (NATO’s Enhanced Opportunities Program – EOP). Держави, які є партнерами НАТО з розширеними можливостями, отримують допуск до актуальної інформації, що ухвалюється Альянсом; до консультацій, сертифікації, участі в навчаннях, підготовці, оперативного планування та оцінки обстановки. Доступним для України стає також обмін розвідувальними даними з Альянсом. Понад те, військовослужбовці ЗСУ зможуть брати участь у роботі керівних органів НАТО.[1] Ця подія стала ще одним кроком на шляху до головної мети України у відносинах з НАТО - повноправного членства. Беручи до уваги результати президентських виборів в Сполучених Штатах, перемогу Джо Байдена, кандидата, що прагне відновити систему альянсів Сполучених Штатів Америки, а також ініціативу генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга щодо створення нової десятирічної стратегії Альянсу, в України з’являються подальші перспективи розвитку інтеграції до НАТО.
На початку вересня Україну і Грузію офіційно долучили до процесу формування нової стратегії Альянсу НАТО-2030 на рівні урядів. Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина підкреслила, що у рамках цих консультацій Україна буде прагнути включення у Стратегічну концепцію питання її членства в Альянсі. Це питання також порушується в опублікованій 25 листопада на сайті НАТО доповіді експертів з рекомендаціями щодо формування стратегії Альянсу. В цьому матеріалі відзначена важливість відданості Альянсу політиці «відкритих дверей» з метою посилення Східного флангу НАТО і нарощування взаємодії зі східними партнерами, зокрема Україною та Грузією.
Автори доповіді надали наступні рекомендації:
1) НАТО має лишатись відданою рішенням Бухарестського Саміту 2008 року. Дискусія щодо майбутнього членства в Альянсі повинна бути виведена на більш високий рівень.
2) НАТО має шукати можливості для розширення та зміцнення партнерства з Україною та Грузією, які прагнуть до членства і які знаходяться під постійним зовнішнім та внутрішнім тиском Росії.
3) Ситуація в Україні має залишатися важливим пунктом порядку денного засідань Ради НАТО-Росія. Повернення до «business as usual» з РФ до зміни її поведінки неможливе.
4) Ціна за подальшу російську агресію проти України має підвищуватись – санкції проти РФ мають не тільки поновлюватись, але й посилюватись.
5) Практика використання однією країною співробітництва у рамках Альянсу з метою вирішення питань двосторонньої взаємодії має бути припинена.
Коментуючи доповідь, перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова зазначила, що Україна налаштована оптимістично. «В 2030 році ми бачимо себе повноцінним членом Альянсу. У цьому контексті надання Україні Плану дій щодо членства стане новим потужним імпульсом для подальшого руху шляхом реформ та мобілізації зусиль з метою досягнення критеріїв членства».
Окремої уваги заслуговує риторика безпосередньо представників НАТО щодо Грузії. Спецпредставник генсека НАТО з питань Кавказу і Центральної Азії Джеймс Аппатурая в інтерв’ю Першому каналу Грузії заявив, що Питання ПДЧ Грузії у Північноатлантичному альянсі розглянуть на саміті 2021 року. «У НАТО дійсно активно ведеться дискусія про політику відкритих дверей. Як ми порушуємо це питання, як ми втілюємо його в реальність, як ми допомагаємо нашим партнерам – це те, що додасть нам новий імпульс найближчими місяцями. Я впевнений, що політика відкритих дверей на саміті 2021 року буде одним із питань, що обговорюються під час підготовки комюніке саміту».
Водночас, генсек НАТО Єнс Столтенберг на зустрічі з грузинським прем’єром Георгієм Гахарією, яка відбулася 29 вересня у Брюсселі, заявив, що "Раніше цього року союзники погодилися додатково посилити наше (НАТО і Грузії) партнерство, включаючи взаємне надання більшої кількості радіолокаційних даних, співпрацю для протидії гібридним загрозам, а також проведення спільних навчань на Чорному морі. І я закликаю вас (уряд Грузії) повноцінно використати ці можливості, щоби наблизитися до НАТО. А також – щоби підготуватися до членства». Єнс Столтенберг взагалі не схильний до експромтів. А ця фраза – тим більше була наперед узгоджена з союзниками. Генсек прочитав її з листка у своїй заготовленій промові; її також додали до офіційного повідомлення НАТО про зустріч із грузинським гостем. Крім того, у розділі сайту НАТО, що описує відносини з Грузією, у жовтні з’явилася додаткова згадка про те, що країна вже веде підготовку до членства «через розробку та успішну імплементацію Річних національних програм (РНП)».[2]
Після анексії Криму у 2014 році, Російська Федерація продовжує мілітаризацію півострова. Розуміючи тенденції та загрози, пов’язані з політикою Росії навколо своїх кордонів та у регіоні Середземномор’я, Північноатлантичний альянс поступово збільшує присутність в Чорному морі. Під час експертних дискусій все частіше лунають заклики до посилення спроможностей НАТО в Чорноморському регіоні до рівня Балтійського. Якщо Північноатлантичний альянс все ж таки надасть Грузії ПДЧ, після чого та приступить до процедури з набуття членства в НАТО, це, зокрема, змінить геополітичну ситуацію на Південному Кавказі, де головними силами залишаються Росія і Туреччина, яка проводить відносно незалежну зовнішню політику, спрямовану на поширення впливу навколо власних кордонів. Після подій в Нагірному Карабасі та розміщення російських миротворців, Азербайджан став шостою країною Східного партнерства, на території якої знаходяться російські війська. Фактично, Захід вкотре дозволив Російській Федерації поширити власний вплив на пост-радянському просторі. Потенційне розширення НАТО зі вступом Грузії змінить баланс сил не тільки на Кавказі, але й в Балто-Чорноморському регіоні в цілому і сприятиме посиленню спроможностей Альянсу в контексті стримування Росії.
Прогрес Грузії з оптимізмом сприймають в Україні. На думку видання «Європейська правда» членство Грузії може стати прецедентом узгодження вступу держави з окупованими територіями, що з часом може допомогти і Україні. Варто зауважити, що у керівництва держави залишається багато роботи всередині країни стосовно реформування сектору оборони, реформи СБУ та демократичних перетворень. Перешкодою на шляху до членства залишаються українсько-угорські відносини, хоча при наданні Україні статусу партнера з розширеними можливостями, колективні інтереси Альянсу були на першому місці. Також, серед факторів, що гальмують євроатлантичну інтеграцію залишаються внутрішні чинники, кризи, та рішення державних органів, що суперечать державному курсу України. Дотримання євроатлантичного курсу при президентові Зеленському стало важливим сигналом для Західних партнерів, що свідчить про спадкоємність зовнішньополітичного орієнтира і є важливим аспектом для сприйняття України як надійного і передбачуваного партнера.
Подальший прогрес в контексті інтеграції до НАТО, зокрема, можливий шляхом поглиблення двосторонньої взаємодії з країнами-членами Альянсу та участі у регіональних ініціативах. В межах Чорноморського регіону, Україна значно посилила зв’язок з Туреччиною. Посилюється співробітництво у військово-промисловій сфері, в економічному і політичному просторах. Україна та Турецька республіка 16 жовтня 2020 року оголосили про створення формату «Квадрига», що передбачає щорічні зустрічі міністрів закордонних справ і міністрів оборони, на яких будуть обговорюватись політико-безпекові питання. Також, існує необхідність створення спільної інфраструктури з Румунією на Півдні України. Така ініціатива створить умови для можливих пересувань сил НАТО, розташованих в сусідній державі. Перспективним залишається поглиблення відносин зі Сполученими Штатами, Великою Британією та розвиток «Люблінського трикутника».
Зважаючи на велику кількість перетворень, які Україна має зробити всередині країни, а також позицію окремих держав в Альянсі, можна зробити висновок, що Україна має докласти великих зусиль для того щоб отримати ПДЧ та, врешті-решт, стати країною-членом НАТО. Але, розуміючи, що Україна є де-факто Східним флангом альянсу, зважаючи на можливі зміни в підходах НАТО до Чорноморського регіону в результаті майбутньої конференції, Україна має шанси наблизитись до членства. Головним завданням для України залишається проведення реформ та поглиблення практичного співробітництва з державами-членами НАТО та фактична інтеграція до Євроатлантичної системи, яка за сприятливих умов дозволить Україні набути членства в Альянсі.