Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр

eng

+38 (044) 287 52 58

Написати нам Підписатися на тижневик

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

укр

eng

Написати нам

Підписатися на тижневик

Нова ескалація інформаційної війни проти В.Зеленського під приводом «захисту свободи слова»

Як відомо, великий бізнес вже понад двадцять років впливає на українську політику. В країні переплелися інтереси різних груп, які протягом всього періоду незалежності ділили Україну на сфери впливу, стримували розвиток держави шляхом монополізації бізнесу, а також формували необхідну суспільну думку за допомогою засобів масової інформації. Ця система бере початок у період після розпаду Радянського Союзу, коли колишні партійні службовці, регіональні клани, а також кримінальні авторитети привласнювали собі державні активи протягом процесу приватизації. Приватизація мала бути масовою, однак стала засобом збагачення для вузького кола осіб. Олігархічно-кланова система не зустрічала опору від жодного з президентів, навпаки, деякі очільники держави були частиною цієї системи. Володимир Зеленський став першим Президентом України який взявся за руйнацію цього порочного кола з метою обмеження влади великого бізнесу та груп впливу на українську політику та подальшої побудови інклюзивних державних інститутів.

В даному напрямі нинішній уряд вже вдався до трьох важливих кроків: по-перше, розпочав процес регулювання медіа в Україні, по-друге, вжив відповідні заходи для боротьби з криміналітетом і по-третє, ухвалив закон про олігархів. Оскільки процес деолігархізації набирає обертів, політика Володимира Зеленського зазнає все більшої критики, спроб тиску та підриву даних ініціатив з боку груп, що намагаються зберегти свою владу. Активна боротьба з олігархами розпочалась ще у січні. Тоді, Рада національної безпеки і оборони України закрила проросійські канали Віктора Медведчука. Потім РНБО постановила повернути нафтопродуктопровід «Самара – Західний напрям» у державну власність. Слідчі СБУ та детективи НАБУ виявили, що ТОВ «Прикарпатзахідтранс», яке належить людям, наближеним до глави партії ОПЗЖ, на підставі завідомо підроблених документів, незаконно заволоділи державним майном, вартість якого становить понад 200 мільйонів гривень.[1] Після цього проти Медведчука, його дружини і формальної власниці його бізнесу Оксани Марченко, та ще проти низки наближених до нього фізичних та юридичних осіб, РНБО запровадили санкції. Також, Служба безпеки України поступово, починаючи з червня, публікувала розмови Віктора Медведчука з російськими представниками та бойовиками т.з. ЛДНР на початку конфлікту на Донбасі, у яких містився матеріал, що підтверджував антиукраїнську діяльність Медведчука. Після опублікованих записів кум Володимира Путіна отримав підозру у державній зраді і поки триває судовий процес, він знаходиться під домашнім арештом.

Боротьба з криміналітетом та контрабандистами теж відбувається через використання механізмів РНБО України. У травні Україна запровадила персональні санкції проти 557 злодіїв у законі та 111 іноземців, які є кримінальними авторитетам. Як пояснив Володимир Зеленський, до всіх цих осіб застосовано такі заходи: блокування активів, заборона в'їзду на територію країни, відмова в наданні або скасування візи, посвідки на тимчасове чи постійне проживання, дозволу на імміграцію, відмова у продовженні строку перебування в Україні, неможливість набуття ними громадянства та примусове видворення.[2] Одна з версій вересневого замаху на першого помічника президента України Сергія Шефіра полягає в тому, що мотивом стала саме помста особи зі списку злочинців, що підпали під санкції. Показово, що низка українських каналів, що належать олігархам висвітлювали цю подію як навмисно влаштовану керівництвом держави провокацію.

Упередженість та критика політики Зеленського з боку ЗМІ особливо загострилася після ухвалення антиолігархічного закону. Зокрема на телеканалах Рината Ахметова виходили в ефір програми, у яких ведучі у глузливій манері кепкували з ініціатив президента. У ефірі однієї з найбільш рейтингових політичних передач країни Савіка Шустера «Свобода слова», журналісти, зокрема, редакторка видання, що підпало під санкції РНБОУ та яке фінансується з Росії, критикували президента України за нібито утиснення свободи слова. Варто зауважити, що журналісти, яким влада нібито не дає говорити про ті питання, які вони вважають за потрібне обговорювати, протягом ефіру переходили на особистості у дискусії з представниками влади, а також звинувачували їх у хабарництві. На питання чи є в них докази цього, журналістка відповіла, що доказів немає, однак «про це всі знають».

Втім варто зауважити, що Савік Шустер, який надає свій майданчик для маніпуляцій та подібних інформаційних атак на президента Володимира Зеленського, був позбавлений бути присутнім в українському етері саме за часів президентства Петра Порошенко. Натомість з моменту обрання Володимира Зеленського президентом, пан Шустер повернувся до країни та безперешкодно продовжив свою журналістську діяльність. Тепер, коли Верховна Рада ухвалила ініційований Президентом Закон про деолігархізацію, а також планує ухвалити Закон про медіа, який обмежить вплив бізнес-груп на владу, Савік Шустер на каналі олігарха критикує владу за «тиск» на медіа. Це є гарним підтвердженням нагальності ухвалення даного закону.

В сучасних умовах політичного плюралізму в Україні та відсутності інструментів, які регулювали б засоби масової інформації, маніпуляція свідомістю громадян стає небезпекою для державної стійкості та стратегічного курсу держави. Медіа в країні мають бути вільними, водночас, керуватися визначеними правилами та високими журналістськими стандартами, які б забезпечували якомога більшу об’єктивність та незалежність ЗМІ. Варто відзначити, що більшість демократичних держав створили досить жорстку систему регулювання діяльності ЗМІ. Наприклад, в Німеччині немає спеціального закону, але існує таке поняття як експлуатаційна відповідальність. Іншими словами, той, хто утримує, наприклад, той чи інший веб-сайт, несе відповідальність і за його контент. І це стосується, звичайно, і мас-медіа, інтернет-версій газет або сторінок мовників. Але рівною мірою це стосується і звичайних користувачів, які утримують власну інтернет-сторінку. Така особа відповідає за зміст цієї сторінки. І якщо там з'являється неправдива інформація чи навіть маніпуляції або, наприклад, підбурення до протиправної діяльності, то за такі серйозні порушення відповідальність несе утримувач ресурсу.[3]

Антиолігархічні ініціативи Володимира Зеленського є безпрецедентними кроками в українській політиці, що десятками років зазнавала зовнішнього впливу з боку великого бізнесу. Водночас дані зусилля зустрічають супротив на шляху їх реалізації. Особливо гостро ця проблема постала після ухвалення відповідного закону. Ця подія припала на публікацію статті Дмитра Медвєдєва, в якій колишній президент Росії перейшов на особистості, критикуючи у зневажливій манері чинного Президента України. Критика з боку російської влади, українських ЗМІ, проросійських каналів, а також тих, що належать олігархам Петру Порошенко та Рінату Ахметову, свідчить про те, що дані сили виступають єдиним фронтом за збереження наявної олігархічно-кланової системи, що є вигідною як для еліт, що наразі існують, так і для Російської Федерації. Успішна реалізація ініціатив Володимира Зеленського може змінити Україну та відкрити шлях для більш глибинних демократичних перетворень. В цьому контексті важливою є підтримка з боку країн-партнерів – ЄС та США, які вже висловили позитивну оцінку даних ініціатив.[4][5]