Фото: Кадр з відеозвернення Володимира Зеленського 8 травня у Бородянці
Джерело: 5 Канал
У травні лідери Російської Федерації та України звернулись до своїх громадян з промовами з нагоди Дня перемоги над нацизмом. Промова президента Росії Володимира Путіна відбулась у звичну для пострадянських країн дату - 9 травня, під час військового параду на Червоній площі. Володимир Зеленський, своєю чергою, зробив звернення 8 травня. Україна, як і весь цивілізований світ вшановує загиблих у Другій світовій 8 числа, у День пам’яті та примирення. Такий, на перший погляд, досить символічний крок насправді позначає ментальну прірву між українським та російськими народами. Ця прірва відбивається і в змісті промов лідерів двох держав.
До 9 травня були очікування, що Володимир Путін може офіційно оголосити Україні війну, відмовившись від безглуздого терміну “спеціальної військової операції” та оголосити у державі загальну мобілізацію. Однак, цього не сталося. Росія підійшла до Дня перемоги без великих перемог, які президент Росії міг би «продати» власному населенню. Навпаки, сам парад став показником ефективності української армії. Вперше за багато років у різних містах Росії урочистості відбулися без техніки. На Червоній площі, за даними міноборони РФ, мали застосувати 131 одиницю техніки, що майже на третину менше ніж минулого року.[1] Повітряну частину скасували через “нельотну погоду”, не зважаючи на ясне небо. Не був задіяний навіть т.з. літак “судного дня”, що може перевозити найвище керівництво у випадку ядерної війни і який був задіяний у підготовці до параду. Також не було важких вогнеметних систем “Сонцепек”, зенітних комплексів “Панцир-С”.
Деякі одиниці цих новітніх зразків військової техніки після їх захоплення використовують Збройні Сили України для захисту від російського вторгнення. Також було зменшено кількість військовослужбовців, що брали участь у параді. За словами військового експерта Олега Жданова, у війні з Україною Росія задіяла практично всю свою армію, тому на парад довелося зганяти військових із московських військових частин та студентів[2]. Замість проголошення успіхів т.з. “спеціальної операції”, Володимир Путін згадав про втрати у війні з Україною, пообіцявши фінансову допомогу сім’ям загиблих. Святкового побєдобєсія у Москві цього року не сталося.
Промова Путіна була такою ж непереконливою, як і сам парад. Його слова скоріше були спрямовані на виправдання агресії проти України. На зовнішню авдиторію Путін заявив, що потрібно зробити все, щоб уникнути глобальної війни. Можливо, відсутність літака Іл-80 була спробою підкреслити цю тезу. Росія, за його словами, виступає за створення рівної та неподільної системи безпеки, а напад на Україну спровокований діями Заходу. НАТО нібито готувало напад на “історичні російські землі”, Крим та Донбас, та здійснювало військове освоєння прикордонних РФ території.
Подібні маніпулятивні тези президента Росії на поточному етапі навряд вплинуть на країн-партнерів України, однак, російське населення таку риторику сприймає та вірить в неї. Відсутність значних воєнних перемог збройних сил Російської Федерації змусило Володимира Путіна повернутись до свого вже звичного образу історика. Зокрема, він поміж росіян згадав імена історичних постатей України, Володимира Мономаха та Сидора Ковпака, які за задумом путінських спічрайтерів мали б підкреслити єдність російського та українського народів, а разом з покладанням квітів до стел міст-героїв Одеси та Києва, приналежність українських територій до історичної Росії. І в цей же самий день російські кораблі піддали ракетному обстрілу Одесу. Привітали це місто- герой своєрідним смертоносним салютом, показавши весь цинізм та нікчемність урочистих промов В.Путіна на святкування Дня Перемоги.
Президент Росії згадав битви радянської армії на теренах колишнього СРСР, і заявив, що зараз “російська армія робить те саме”, захищаючи мешканців Донбасу. Пам’ять про Другу світову давно стала інструментом кремлівської ідеології рашизму. Наразі вона використовується для внутрішньої легітимації агресії проти України. Володимир Путін не уточнював, що при т.з. “звільненні” міст Донбасу російська армія знищує самі міста, як-от Маріуполь, Волноваху, або Попасну, адже по-іншому просто не спроможна вибити з них українських захисників. Маріуполь президент Росії не згадав, як би не хотілося Кремлю до 9 травня захопити найбільше підконтрольне Україні з 2014 року місто Донецької області, але захисники міста досі захищаються на заводі “Азовсталь”, сподіваючись на екстракцію, що є чи не єдиним можливим способом збереження їхніх життів.
Менше з тим, руйнація українських міст не завадила російським окупантам та представникам окупаційних адміністрацій влаштувати на 9 травня “святкування”. Заходи відбулися в багатьох містах Півдня, зокрема, посеред руїн Маріуполя. Там відбувалось сюрреалістичне дійство: поки на Азовсталі люди боролися за життя, інші мешканці стояли в чергах по гуманітарну допомогу, а колонна, яку очолював радісний голова окупаційної адміністрації “ДНР” Денис Пушилін, несла містом величезну георгіївську стрічку. Георгіївська стрічка стала символом російських військових і є забороненою в Україні. Однак, на 9 травня цей символ рашизму демонструвався не тільки в Росії та на окупованих територіях.
Європейські держави досі дозволяють використовувати його рашистам з числа російської діаспори. 9 травня поліція у Берліні згорнула український прапор, тоді як росіяни з прапорами країни-агресора та георгіївськими стрічками - символами агресії, отримали право на мітинг. Європейським країнам слід визначитись, що значить протидія Росії і чи є закордонні росіяни частиною цієї Росії? Путін має підтримку серед закордонної діаспори, яка підтримує т.з. “Путінську війну” так само як і мешканці РФ. Ті хто підтримує російський фашизм не має права знаходитись у цивілізованих країнах. Ментальна прірва між росіянами та європейським суспільством, частиною якого є український народ - колосальна.
Це можна простежити на контрасті промови Володимира Зеленського 8 травня та промови лідера Росії. 8 травня Президент України звернувся до тих країн, які пам’ятають жахи Другої світової: “Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Ми чуємо «Ніколи знову» інакше. Це звучить болісно, жорстоко. Без оклику, а зі знаком питання. Ви кажете: ніколи знову? Розкажіть про це Україні. 24 лютого слово «ніколи» стерли. Розстріляли й розбомбили. Сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову!”. Володимир Зеленський згадав бомбардування Ковентрі та порівняв це з обстрілами Харкова, а те як «Фау» падали на Белфаст, Портсмут, Ліверпуль порівняв з прильотами ракет в Миколаїв, Краматорськ та Чернігів. Він провів паралелі між окупацією французьких міст, масовими вбивствами місцевих мешканців у Орадур-сюр-Глан, Тюлі, селищі Аск та злочинами, що вчинили росіяни у Бучі, Ірпені, Бородянці, Волновасі та Тростянці, окупацією міст Півдня України. “Це не забули чехи... Про це пам’ятають американці... усі, хто пережив Голокост... це не забули литовці, латвійці, естонці, данці, грузини, вірмени, бельгійці, норвежці та ще багато інших – усі, хто постраждав від нацизму на своїй землі, і всі, хто переміг його у складі антигітлерівської коаліції”.[3]
Володимир Зеленський говорить до європейців на зрозумілій для них мові. У цих суспільствах не кажуть “можемо повторити”, там, як і в Україні, сприймають війну як трагедію та кажуть “ніколи знову”. Однак, війна вже відбувається на Європейському континенті. Фашистська Росія влаштувала в Україні геноцид, окупувала частину території і відповіддю на це не може бути політика умиротворення. У цей час Європі потрібна спільна політика протидії Росії.
Досі, однак, не зважаючи на успіхи у координації санкцій, країни ЄС по-різному надають підтримку та запроваджують обмежуючі заходи. Країни Балтії запроваджують не тільки санкції у сфері економіки та енергетики, але й обмеження на демонстрацію рашистської символіки. Це комплексний підхід з розумінням того, що поточна війна - це не вибір однієї людини. Водночас у Берліні рашистам дають право провести мітинги з символом поточної агресії. Рашизм становить загрозу подальшому розвитку Європи, тому носіїв цієї ідеології потрібно ізолювати від цивілізованого світу. Такі заходи потрібні не тільки у Польщі чи країнах Балтії, але всюди, де це можливо, адже війна між Російською Федерацією та цивілізованим світом має декілька фронтів і охоплює не тільки військово- політичний та економічний виміри, але й ідеологічний.
У своїй травневій промові Володимир Путін згадував російські традиційні цінності, вони ж згадуються в останній стратегії національної безпеки 2020 року. Антигуманна ідеологія, що сповідується у сучасній Росії має бути зупинена. Зупинена, як було зазначено, ментально та практично. Сьогодні солдати з георгіївськими стрічками утримують в облозі захисників міста Маріуполь на заводі Азовсталь. Понад тисячу людей можуть стати черговою жертвою російської ідеології. Тому, до кінця травня міжнародному суспільству потрібно докласти всіх можливих зусиль для організації процедури екстракції військовослужбовців з Азовсталі, щоб цих людей не поклали на вівтар рашизму.
Посилання:
1. Ярослав Лепеха, На параді 9 травня в Москві буде менше техніки, ніж минулого року - BBC, 30.04.2022,
URL: https://suspilne.media/234334-na-paradi-9-travna-v-moskvi-bude-mense-tehniki-niz- minulogo-roku-bbc/
2. Богдан Приходько, "Парад в Москве: что испугало Путина и почему показали так мало оружия и техники - послесловие",
URL: https://world.segodnya.ua/world/russia/kazaki-kursanty-i-odin-t-34-pochemu-na-parade-v-moskve-bylo-malo-soldat-i-voennoy-tehniki-1620018.html
3. Звернення Президента України з нагоди Дня пам'яті та примирення, 08.05.2022,
URL: https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-pamyati-ta-prim-74885