Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

Невтішні результати Мюнхенської конференції з безпеки: російський газ руйнує євроатлантичну солідарність

 

З 15 по 17 лютого проходила 55-та Мюнхенська конференція з безпеки. Тем для розмов накопичилось чимало: початок нової «холодної війни» Росії проти Заходу, торговельна війна між США та Китаєм. Однією, якщо не з ключових, то принаймні, з важливих подій конференції, стала суперечка між канцлером Меркель та віце-президентом США Майком Пенсом.

Предметом цих суперечок стало відношення до Росії. Меркель вперше заговорила про необхідність відновлення співпраці з РФ. Пенс рішуче заперечив. «Америка сильна, як ніколи, і Америка знову стала лідером на світовій арені», – запевнив він. Пенс вкотре заявив, що Вашингтон виступає проти будівництва газопроводу «Північний потік-2», завдяки якому російський газ буде в значних обсягах надходити в Німеччину дном Балтійського моря. «Ми не можемо зробити Захід сильнішим, стаючи залежними від Сходу», – підкреслив він, інформує Главком.

До слова, і Трамп неодноразово дорікав Меркель поглибленням залежності від російського газу. Меркель натомість заявила, що твердження про ненадійність Москви як постачальника енергії безпідставні. Під час дискусії канцлер додала, що виключати Росію з політичного процесу не можна. Пенс відповів, що Вашингтон досі намагається притягнути Москву до відповідальності за анексію Криму і спроби дестабілізувати Захід кібератаками і дезінформацією. «З геостратегічної точки зору, Європа не зацікавлена у припиненні всіх відносин з Росією», – цитує канцлера Главком.

Столтенберг також нагадав, що відразу кілька країн-членів НАТО визнали порушення Росією Договору про обмеження ракет середньої і меншої дальності (ДРМСД). «Наше занепокоєння щодо ДРМСД з'явилося майже шість років тому. Тоді США, консультуючись з НАТО, підняло це питання з Росією ... Але ми повинні зрозуміти, що не тільки США, а відразу кілька союзників самостійно визначили, що Росія порушує Договір», – зазначив Столтенберг. Щодо ДРСМД: Меркель у своєму виступі на конференції в Мюнхені закликала Китай підключитися до діалогу про роззброєння. Однак Ян Цзечи, член Політбюро ЦК Компартії Китаю, навідріз відмовився. За його словами, у своїй концепції озброєння Китай орієнтується «суто на потреби оборони». «Ми проти багатостороннього підходу до ДРСМД», – пояснив він таку позицію.

Президент України Петро Порошенко у Мюнхені провів низку зустрічей, зокрема з Ангелою Меркель. Порошенко наголосив на важливості посилення тиску на Росію для звільнення полонених українських моряків, незаконно затриманих у Керченській протоці, а також усіх українських заручників, що утримуються як в Росії, так і на окупованих територіях Донбасу та Криму. Меркель з Порошенком скоординували дії з метою запровадження «Азовського пакету» санкцій. Крім того, однією з важливих тем переговорів стало питання запобігання російському втручанню у президентські вибори в Україні. За словами Порошенка, він обговорював протидію Росії зі Столтенбергом і головою комітету Сенату США із закордонних справ Джеймсом Рішем, який є одним з авторів проекту рішення щодо санкцій «Азовського пакету».

На тлі нестабільної політичної ситуації у світі незмінною залишається лише риторика Москви: звичний «ихтамнет», перекладання відповідальності та уперте твердження: у Росії все чудово.[1]

Судячи з результатів 55-ї Мюнхенської конференції з безпеки, до порозуміння через дипломатію і діалог сьогодні дуже далеко. Незважаючи на глобалізовану структуру світу, численні запевняння різних країн про їхню готовність вирішувати конфлікти політичними засобами, наразі національні держави все менше готові йти на компроміс заради глобальної безпеки. І тим паче жертвувати власними інтересами з метою захисту інших держав та світового ладу загалом.

Після анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас ми — українці, чомусь звикли, що будь-яка міжнародна конференція має надавати прерогативу виключно українському питанню. У Мюнхені цього не сталося (і це за останній рік не вперше), через що у багатьох від конференції залишився присмак розчарування.

Цьому існує декілька пояснень. По-перше, сьогодні світ переживає фазу гострих конфліктів. Окрім російсько-української війни, це і Сирія, і загострення протиріч між Іраном і Ізраїлем та Іраном і США, і прийдешній вихід США та Росії з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, і низка протиріч між Америкою та ЄС, в першу чергу щодо питання подальшого функціонування НАТО та євроатлантичної безпеки, а також міжнародний тероризм, який останніми роками став більш агресивним і жорстким.

По-друге, питання України відходить на другий план, бо ніхто не може дати чіткої відповіді на питання: що робити з Росією? Саме це і підтвердила у своєму виступі Ангела Меркель, яка, з одного боку, заявила про необхідність вирішення військового конфлікту в Україні, але з іншого, сказала, що потрібно зберігати відносини з Москвою.

З огляду на перебіг подій у Мюнхені в період з 15 по 17 лютого, можна окреслити декілька важливих тенденцій, які безпосередньо впливатимуть на контури світового ладу, що формується на наших очах. Перш за все, це розкол між США та ЄС, який дедалі поглиблюється. В свою чергу цю ситуацію буде використовувати на власну користь Росія, однією з тактичних завдань якої і є посилення дестабілізаційних процесів в Європі. Саме такі процеси дозволяють Москві вести діалог з позиції сили з різними країнами ЄС в форматі двосторонніх переговорів та досягати поставлених цілей, як, наприклад, реалізація проекту "Північний потік-2".

Інша тенденція — це загострення на Близькому Сході. Заяви Ірану щодо необхідності війни з Ізраїлем можуть змінити усю наявну ситуацію у цьому регіоні. Початок активних бойових дій змусить США втрутитись у процес. Що стосується позиції Китаю, він буде спостерігати та очікувати свого зіркового часу — як щодо Європи і США, так і щодо Росії. Для України наразі не можна прогнозувати якихось неочікуваних та позитивних змін. Захід й надалі говоритиме про необхідність дотримання Мінських угод, які сьогодні засвідчили свою подальшу неефективність. США та ЄС також будуть дотримуватися продовження санкційної політики проти РФ та заяв на підтримку України. Крім того, і Захід, і Росія очікують на підсумки президентських виборів в Україні, аби зрозуміти, хто стане тією людиною, яка направлятиме українську зовнішню і внутрішню політику наступні п’ять років. З огляду на особистість майбутнього президента нашої держави і буде вибудовуватись політика щодо України.

Мюнхенська конференція з безпеки засвідчила, що світ сьогодні дуже хворий. Хворий на власні амбіції, емоції, непорозуміння, образи та бажання деяких країн правити іншими. І поки окремі національні держави не усвідомлять необхідності поступок заради загальної безпеки, доти ми житимемо у фрагментованому світі права сили, бізнесу та особистих інтересів і бажань нових авторитарних лідерів. Або ж ефективних популістів, які не вміють прорахувати наперед, а тільки й мріють про те, що стати на чолі нового світового ладу.[2]

Таким чином, не можна не погодитись з тим, що головним досягненням української делегації на 55-й Мюнхенській конференції було домовлення щодо запровадження «Азовського пакету» санкцій проти Російської Федерації під час зустрічей з західними партнерами. Втім ми спостерігаємо, що міжнародна спільнота дедалі менше приділяє уваги Україні, адже в світі починають з’являтися нові дестабілізаційні фактори, як це і було представлено на конференції. Світовий устрій дедалі більше продовжує розхитуватись і напруга між країнами лише зростає. Тим не менш, не варто чекати від Мюнхенської конференції вирішення усіх безпекових питань, оскільки її формат цього не передбачає.

 

[1] https://glavcom.ua/world/observe/hto-nebezpechnishiy-putin-chi-tramp-pidsumki-myunhenskoji-konferenciji-z-bezpeki-570501.html 

[2] https://www.facenews.ua/columns/2019/326524/