У червні перший заступник голови Комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції, зв'язків зі співвітчизниками Костянтин Затулін вніс на розгляд Державної Думи законопроєкт про репатріацію громадян Білорусі та України. «Якщо вони (білоруси і українці) хочуть і самоідентифікують себе як російські співвітчизники, то ми не повинні в цьому випадку їх не визнавати», - заявив Затулін. У пояснювальній записці йдеться, що законопроєкт визначає умови і процедуру повернення російських співвітчизників на постійне проживання у РФ. Пропонують два основні критерії визнання права на репатріацію: відповідність визначенню співвітчизника і вільне володіння російською мовою. Співвітчизниками пропонується вважати людей, які самі або чиї предки проживали на території сучасної Росії, а також це українці та білоруси, навіть, ті які самі або їхні предки, ніколи не жили на території Росії. Як зазначається, при цьому особи, що хочуть отримати російське громадянство, можуть не відмовлятись від громадянства України чи Білорусі. Таким чином, Російська Федерація робить черговий крок в рамках паспортної інтервенції проти України.

До цього Росія розпочала примусову паспортизацію окупованого Криму, а згодом – окупованих частин Донецької та Луганської областей. Росія штучно створює всі умови, щоб без її громадянства в Криму неможливо було реалізувати низку своїх прав.[1] Така ж ситуація і в ОРДЛО. Щоб змусити людей оформляти паспорти Росії та так званих «ЛДНР», окупаційна влада погрожує жителям ОРДЛО звільненнями, припиненнями соціальних виплат та закриттям бізнесу. Процедура отримання російського паспорта є спрощеною, жителям Донецька та Луганська можна залишити заявку, після чого, за декілька місяців, людей вивозять спецрейсом до Ростовської області, де їм видаються російські паспорти. Кількість мешканців ОРДЛО з російськими паспортами налічує вже близько двох мільйонів осіб.

Примусова паспортизація супроводжується обмеженням права вільного пересування громадян. Наразі через рішення квазіреспублік працює лише 2 КПВВ з 7. Додаткові обмеження накладаються на юнаків, що намагаються перетнути пункти пропуску. В Україні триває вступна кампанія, з огляду на це, так звані «ЛДНР» перешкоджають абітурієнтам вступати до українських вищих навчальних закладів, докладаючи зусиль для збереження кількості населення, а отже, і демографічного потенціалу ОРДЛО, шляхом примусу. «Угруповання не хочуть відпускати дітей до України з кількох причин. Перша – боротьба за уми і цінності. Якщо діти навчатимуться в Україні, то в угрупувань не буде вже такого впливу на цінності і поведінку цих дітей. Вони не зможуть нав'язувати ту фальш про Україну, яку створюють в умовах гібридної війни. До того ж ці діти зможуть впливати на своїх родичів і знайомих, розповідаючи правду про Україну. Друга – в угруповань є необхідність кимось комплектувати свої бойові підрозділи. Випускників там розглядають, як багнети, які можна відправити воювати проти України», – говорить Ірина Жданова, директорка громадської організації «Фонд «Відкрита політика».[2]

Відтепер, можливе ухвалення Закону про репатріацію спрямовується вже не тільки на населення окупованих українських територій, а й на все населення України, включно з тими громадянами, які працюють в Росії і у майбутньому повернуться до України. Такими діями Росія формує п’яту колону з громадян, які лояльно ставляться до Російської Федерації. Ця політика не є новою, адже з 90-х років Росія використовувала свої паспорти для підтримки проросійських настроїв в Грузії та Молдові. В перспективі Кремль зможе використати своїх громадян для дестабілізації України зсередини та створення сепаратистських рухів в регіонах з паспортизованим населенням. Окрім цього, в будь-який момент Російська Федерація зможе втрутитись у внутрішні справи України, потенційно шляхом залучення збройних сил, під приводом «захисту російських громадян». Справжня мета даного документу підтверджується й риторикою офіційних посадовців Кремля. Зокрема, Владислав Сурков в інтерв’ю для Financial Time заявив, що українці чудово розуміють, що зараз їхньої країни насправді не існує. «Я казав, що вона може існувати в майбутньому. Національне ядро збереглося. Я просто ставлю запитання: якими мають бути кордони? І це повинно стати предметом міжнародного обговорення… Україну можна перетворити на конфедерацію з великою свободою для регіонів, які зможуть розв’язувати питання самостійно…». Водночас, під час квітневого нарощення регулярних військ навколо українського кордону Дмитро Козак та Дмитро Пєсков неодноразово наголошували на можливості військової інтервенції в Україну «для захисту російських громадян».

Також, важливим чинником політики Росії є демографічні зміни в країні. Частина українців розглядаються в Москві як можливі переселенці, в т.ч. в далекосхідні регіони. За словами експерта Центру протидії інформаційним агресіям Олександра Курбана, території за Уралом стрімко порожніють, люди їдуть у комфортніші регіони європейської частини РФ або за кордон. За даними Міністерства регіонального розвитку РФ, починаючи з 1990 року, в країні зникло 23 тис. населених пунктів. За словами Курбана, рівень смертності в РФ зараз б’є рекорди — 113 осіб на 10 тис. «Заявлені Роскомстатом 144 млн загальної чисельності населення РФ станом на початок 2021 року явно не відповідають дійсності, а покинуті російським населенням території активно освоюють мігранти: вихідці з країн Середньої Азії, Китаю та Північної Кореї», — каже експерт. Якщо раніше це було цілком прийнятним вирішенням проблеми з демографічною кризою, то сьогодні виглядає як загроза національній безпеці РФ. «Вихідці з країн Середньої Азії та Далекого Сходу є носіями чужої культури і традицій, — Вони не асимілюються на території РФ, а навпаки — створюють національні анклави, які є ідеальним середовищем для сепаратистських рухів».[3] Українці та Білоруси в цьому контексті є бажаними мігрантами, адже Кремль вважає ці нації частиною єдиного руського народу.

У квітні 2019 року Україна та міжнародна спільнота, зокрема члени Радбезу ООН, засудили рішення РФ запровадити спрощений порядок надання російського громадянства українцям на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях. Цього разу міжнародна спільнота і, в першу чергу, уряд України, мають відреагувати на антиукраїнський закон про репатріацію. Паспортизація українців несе загрозу національній безпеці держави, а отже, вимагає адекватної реакції у вигляді запровадження механізмів протидії російській паспортній інтервенції. Ситуація в Білорусі також викликає занепокоєння, адже в умовах тиску на режим Лукашенка з боку міжнародного товариства, російський паспорт може стати привабливою альтернативною для громадян Білорусі. Це, в свою чергу, наближає Республіку Білорусь до поглинання Росією та остаточного аншлюсу в рамках проєкту Союзної держави. Отже, санкції проти Білорусі не матимуть позитивного впливу без санкцій проти Росії, зокрема, у відповідь на політику т.з. паспортного імперіалізму.

 1. https://ua.krymr.com/a/vydacha-rosiiskykh-pasportiv-u-krymu-ta-keis-kazarina/30680126.html

2.  https://www.radiosvoboda.org/a/rossiya-ne-puskaye-ditey-z-ordlo-v-ukrainy/31327411.html

3.  https://meest-online.com/world/russia/putin-rozpochav-proty-ukrajiny-pasportnu-interventsiyu/