Конституційний переворот в Україні руками Конституційного суду

27 жовтня Велика палата Конституційного суду скасувала статтю 366−1 Кримінального кодексу, яка передбачала покарання чиновникам за внесення недостовірних даних про майно у щорічну декларацію про доходи. Залежно від порушення, держслужбовця штрафували або він міг потрапити до в’язниці на три роки. В цілому, закон стосувався понад 200 тисяч осіб, серед яких судді всіх інстанцій, міністри і депутати, представники місцевого самоврядування. Конституційне подання в КСУ внесли в серпні 47 депутатів Верховної Ради. Серед них вся фракція «ОПЗЖ», двоє представників «За Майбутнє» і один позафракційний.[1]

Варто зазначити, що це рішення було прийнято в розпал пандемії COVID-19, на фоні війни, що створює певні загрози для стабільності держави в цілому. Олексій Данілов, секретар РНБО, також звернув увагу, що скандальне рішення Суд ухвалив одразу після закінчення місцевих виборів, які самі по собі в частині децентралізації містять дуже складні виклики національній безпеці України. На його переконання, такі кроки та їхня послідовність свідчать про цілеспрямованість і продуманість антидержавних дій. На підтвердження слів Данілова, після місцевих виборів, де проросійські партії показали достатньо високі результати, партія Віктора Медведчука, «ОПЗЖ», відкрито заявила в офіційному звернені до виборців про наміри змінити державний курс України.

Результатом стало не тільки суспільне обурення, а й занепокоєння з боку західних партнерів України. Дії суду в ЄС розцінили як підставу для можливого тимчасового призупинення безвізу. Окрім безвізу під загрозу потрапила співпраця з Міжнародним Валютним Фондом і макрофінансова допомога від Європейського Союзу у розмірі 1,2 мільярда євро. «Рішення Конституційного суду України від 27 жовтня порушує ключові зобов’язання України у її відносинах з міжнародними партнерами, зокрема, з ЄС. І потрібні скоординовані дії Президента, уряду та парламенту України для пошуку стійкого та змістовного вирішення цієї проблеми». Як повідомляє Укрінформ, про це йдеться у заяві речника ЄС, яка оприлюднена 3 листопада на сайті Європейської служби зовнішніх дій. Створюючи труднощі у відносинах з державами, які безпосередньо допомагали Україні будувати антикорупційну систему, серед яких: Європейський Союз, Сполучені Штати, Канада, Японія, Південна Корея, «ОПЗЖ» завдає удару по позиціях України на міжнародній арені.

Президент Володимир Зеленський у зв'язку з рішенням КС скликав 29 жовтня засідання РНБО для визначення заходів невідкладної реакції держави на нові загрози і виклики національній безпеці та обороні країни. За результатами засідання було ухвалено рішення, зокрема, щодо вжиття Кабінетом Міністрів невідкладних заходів щодо тимчасового порядку ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також проведення спеціальної перевірки. Володимир Зеленський запропонував терміново розробити та винести на розгляд Верховної Ради як невідкладний законопроект про відновлення довіри до конституційного судочинства. Також було ухвалено рішення про активізацію діяльності Комісії з питань правової реформи при Президентові України та прискорення подання пропозицій щодо судової реформи.

Через велику кількість груп впливу і відсутність фактичної єдності у президентській фракції «Слуга Народу», небажання інших політичних сил вирішувати кризу, що виникла, подання Президента Зеленського не розглядалось. В інтерв’ю виданню «Українська правда» глава фракції «Слуга Народу» Давід Арахамія заявив, що відповідний парламентський комітет розглядав тільки законопроект про негайне повернення перевірки декларацій. «Як свого роду перехідний проект, що дозволяє хоч частково повернути все в правове русло». Хоча депутати прекрасно розуміють, що цей проект не розв'язує глобальну проблему. Президентський законопроект, в свою чергу, на думку Арахамії, є ініціативою, що більш чітко розставляє акценти та куди більш правильно вирішує ключове завдання відновлення законності, проте на комітеті взагалі не розглядався.[2]

Тож чому Ініціатива Зеленського спричинила хвилю критики з боку опозиційних сил? Зокрема, «Голос», «Батьківщина», «Європейська Солідарність і «ОПЗЖ», виступили з різкою критикою в бік президента. Засоби масової інформації, підконтрольні опозиції розповсюдили фейки і маніпуляцію про те, що ніби то В. Зеленський ставить на меті зробити підконтрольний йому суд і узурпувати владу.

Окремо необхідно розібратись які відносини мають політичні лідери з суддями Конституційного суду України і які в них інтереси? Варто відзначити, що судді Конституційного суду стали недоторканними під час реформи за часів Порошенка у 2016 році. На думку екс-заступника генерального прокурора України Віктора Чумака, це було зроблено навмисно, для просування власних суддів до КСУ.[3] Ці судді працюють там і сьогодні. Олександра Тупицького до КСУ призначив ще В.Янукович, а головою його обрали рік тому. Його дружина Олена Тупицька була помічницею нардепа від Партії регіонів у період 2012–2014 років. За минулий рік голова КСУ заробив 4,5 млн грн, а НАЗК, до скандального рішення, мало можливість ініціювати притягнення його до відповідальності за недекларування земельної ділянки в окупованому Росією Криму, яку він купив в 2018 році та оформив за російським законодавством.[4]

Лідер парламентської фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко, в свою чергу, назвала рішення Конституційного Суду щодо е-декларування обґрунтованим і закликала припинити інформаційний булінг проти суду. Раніше Тимошенко намагалася за допомогою Конституційного суду перешкодити створенню ринку землі. Створення ринку землі було однією з головних обіцянок В.Зеленського і умовою продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом, але Тимошенко, разом з іншими опозиційними силами до останнього боролися проти цієї ініціативи.

ОПЗЖ Медведчука, на додаток, ще влітку зробила подання щодо визнання неконституційним Закону про державну мову, а КСУ почав його розгляд майже одразу після ухвалення рішення, що призвело до конституційної кризи. Рішення стосовно мовного закону мали прийняти в закритому режимі 3 листопада 2021 року, разом з рішенням стосовно Закону «Про систему гарантування вкладів», скасування якого могло спричинити руйнацію банківської системи України. Проте дані питання було знято з порядку денного на невизначений термін. Так само влітку, депутати з числа опозиційних партій та депутати, яких пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським, стали ініціаторами звільнення директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника. Конституційний суд виніс рішення про те, що частина норм закону про Національне антикорупційне бюро є неконституційними. Ставлячи під сумнів незалежність антикорупційних органів, КСУ і депутати, які ініціюють подання, створюють загрози для функціонування безвізового режиму й подальшої підтримки Заходом України.

Стає очевидним намір опозиційних сил, які здебільшого представляють проросійську «п’яту колону» та український олігархат, зберегти клептократичний політичний режим в Україні, сформований і закріплений за часів президенства В.Януковича та П.Порошенка. За цей історичний період діяльність органів центральної влади, парламент, правоохоронні органи та судова система, кадри були переформатовані під інтереси української клептократії. Конституцій суд став основною опорою цієї клептократичної системи, а тотальна корупція основним механізмом державного управління, що є типовим явищем при клептократичному політичному режимі. Невипадково тому Констиуційний суд розпочав руйнацію державного устрою України зі знищення антиконституційних органів та «перегляду» конституційності Закону про державну українську мову. Намагання ж президента В.Зеленського демонтувати цей клептократичний режим шляхом проведення демократичних реформ знайшли шалений опір у Верховній раді України та прокремлівських і олігархічних українських ЗМІ.

Дії опозиційних партій чітко і послідовно спрямовані на розхитування внутрішнього становища, для дестабілізації центральної влади і вирішення власних політичних завдань. Конституційний суд України, у свою чергу, став інструментом, який активно використовують опозиційні та проросійські сили, маючи на меті зміну зовнішньополітичного курсу держави та руйнацію державних інституцій, що дозволило б їм прийти до влади. Керівництву України необхідно рішуче реагувати на підривні дії політичних партій та груп впливу, реформувати судову систему і зберегти підтримку країн-партнерів шляхом дотримування взятих на себе зобов’язань.

Інститут зовнішньополітичних досліджень

Інститут зовнішньополітичних досліджень

Конституційний переворот в Україні руками Конституційного суду