Міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас – частий гість в Україні. 24 серпня глава німецької дипломатії здійснив свій другий візит до Києва за цей рік. Як  відзначили в українському МЗС це перший, починаючи з 1991 року, візит німецького високопосадовця в Україну саме в день її Незалежності. Незмінна тема для переговорів очільників зовнішньополітичних відомств двох держав – врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Напередодні, пан Маас здійснив візит до Росії, де провів переговори зі своїм російським візаві. Таким чином, німецький міністр «звірив годинники» й зробив спробу налагодити мости перед майбутньою зустріччю в Нормандському форматі на рівні радників. Планувалося, що зустріч відбудеться у Парижі 28 серпня 2020 року, але її відклали на пізніший час.

Німеччина, так само як і Франція, давно наголошують на необхідності виконання домовленостей, досягнутих під час зустрічі лідер Нормандської четвірки минулого року. Вочевидь, Берлін покладає надії на липневе перемир’я як запоруку для подальших кроків у процесі врегулювання конфлікту на Донбасі. Утім, режим припинення вогню є надто крихким: 6 вересня 2020 року порушення режиму тиші призвело до загибелі українського військовослужбовця. Німеччина прагне скористатися моментом нестабільного затишшя для просування подальшого політико-дипломатичного діалогу. Цього хочуть і в Києві, тому реакція української влади на обстріли російської сторони позицій ЗСУ на Донбасі була стриманою.

Досі Німеччина займала  лояльну позицію щодо Російської Федерації. Одна з причин цьому криється в економічних інтересах сторін, зокрема в контексті будівництва «Північного потоку - 2». Перебуваючи в Росії в першій половині серпня, очільник німецького зовнішньополітичного відомства Гайко Маас у черговий раз розкритикував американські санкції проти газогону: «Жодна держава не має права диктувати Євросоюзу його енергетичну політику. І це не вдасться». Проте, нині здається, що офіційний Берлін починає змінювати свою позицію відносно «Північного потоку-2» та Росії загалом.

Каталізатором цього процесу стало отруєння російського опозиціонера Олексія Навального 20 серпня. Спершу позиція канцлера ФРН Ангели Меркель була непохитною – вона заявляла щодо завершення будівництва не слід пов’язувати з отруєння Навального. Однак, коли німецькі експерти офіційно підтвердили факт отруєння російського опозиціонера нервово-паралітичною речовиною «Новічок», риторика уряду ФРН зазнала змін. 2 вересня 2020 року канцлер Німеччини заявила, що Навального хотіли « змусити замовкнути»: «Ми очікуємо, що Росія надасть роз’яснення з цього приводу. Є дуже серйозні питання, на які може і повинен відповісти тільки уряд Росії[1]». І хоча Ангела Меркель на пряму не вказала на винуватість Кремля, у Берліні чітко розуміють  - докази ведуть безпосередньо до дверей самого Володимира Путіна в Кремлі.

          Отруєння Навального посилило анти-російські настрої в німецькому політичному дискурсі. Голова комітету із закордонних справ Бундестагу Норберт Реттґен заявив, що реакція ЄС щодо замаху на життя опозиціонера має включати різні аспекти, у тому числі перспективи «Північного потоку-2»: «Єдина мова, яку розуміє Путін – це мова природного газу»[2]. До речі, пан Реттґен є одним з кандидатів на пост глави «Християнсько-демократичного Союзу». Зважаючи на лідируючі позиції партії, цілком можливо, що він може змінити Ангелу Меркель на посаді канцлера після виборів у 2021 році. Зростання запиту на більш жорстку позицію ФРН щодо Росії, збільшує шанси політика обійти позиції прем’єр-міністра землі Північний Рейн-Вестфалія Арміна Лашета, який відомий своїми про-російськими поглядами. У даному контексті погоджуємося з думкою німецького політичного експерта Андреаса Умланда: «Рейтинг Лашета впав ще до цієї історії з Навальним. І на перші ролі в ХДС вийшли інші політики, більш жорсткі у ставленні до Росії. З урахуванням же політичних наслідків отруєння російського опозиціонера позиції таких потенційних наступників Меркель зміцнилися»[3].

             Таким чином, для України з’являється хороша можливість більш активно залучити Німеччину на свій бік. Контакти з Путін та політика умиротворення – знову стають токсичними для західних держав, принаймні на якийсь період часу. Свідченням цього, зокрема, є скасування візиту Міністра закордонних справ і Міністра оборони Франції до РФ. Тож, для Києва настав час скористатися моментом для посилення політико-дипломатичного тиску на Москву, залучивши Берлін і Париж на свій бік у ході переговорів у Нормандському форматі.