Правляча у Польщі консервативна партія "Право і справедливість" здобула переконливу перемогу на жовтневих парламентських виборах. За політичну силу колишнього прем'єр-міністра і сірого кардинала польської політики Ярослава Качинського проголосувало 44,4%. "Право і справедливість" зможе знову сформувати однопартійний уряд. Основний противник польських консерваторів соціал-демократична партія "Громадянська платформа" колишнього міністра закордонних справ Гжегоша Схетини отримала 26,8%. За партію "Конфедерація" Януша Корвіна-Мікке, який виступає за зближення з Росією і оголошений персоною нон-грата в Україні за відвідування Криму, віддали голоси лише 6,8% поляків. Перемога партії "Право і справедливість" говорить про те, що польське суспільство в повній мірі влаштовує державний курс уряду Матеуша Моравецького, який знаходиться в непростих відносинах з Єврокомісією і виступає за зближення з США. Вплив результатів парламентських виборів у Польщі на українсько-польські відносини неоднозначний. З одного боку, польські консерватори підтримують територіальну цілісність нашої країни і виступають за продовження Заходом політики стримування агресії Росії. З іншого боку, відносини між нашими країнами затьмарюють роздуті в останні роки історичні суперечки.
Утім знаходження у владі в Польщі партії "Право і справедливість" не відповідає інтересам Брюсселя. Польські консерватори позиціонують як помірні євроскептики і виступають за скорочення втручання Єврокомісії у внутрішні справи країн-членів. Польща підриває загальноєвропейську єдність тим, що діє без оглядки на стандарти ЄС в окремих сферах. В інтересах Берліна і Парижа, щоб Варшава була їх молодшим асистентом в рамках "Веймарського трикутника", а не самодостатнім центром сили в Євросоюзі, здатним консолідувати країни Центрально-Східної Європи, які не у всьому згодні з Єврокомісією.
Тектонічний розлом загальноєвропейської єдності посилює дрейф партії "Право і справедливість" до американських берегів. Президент США Дональд Трамп робить ставку на польських консерваторів як партнера Америки в Центрально-Східній Європі. Трамп, Качинський і Моравецький скептично ставляться до міграції мусульман у свої країни. Правляча партія в Польщі перебуває не в найкращих стосунках з Німеччиною – провідником зміцнення євроінтеграції. У відповідь на критику Меркель з приводу "порушення демократії", польська влада вимагає виплатити репарації за німецьку окупацію Польщі в роки Другої світової війни, при всій фантастичності даної претензії. В умовах непростих американо-європейських відносин Польща при консерваторах продовжує залишатися одним з небагатьох прихильників адміністрації Трампа в Центрально-Східній Європі, використовувати відносини з США як прикриття в протистоянні з Єврокомісією.
Які висновки для України? Польща під управлінням партії "Право і справедливість" є самим активним провідником політики країн Східної Європи. Польща регулярно підтримує продовження антиросійських санкцій, виступає за співробітництво України та НАТО у сфері оборони, лобіює надання Євросоюзом летальної зброї українській армії. Польські консерватори на відміну від політиків з інших європейських країн реалістично сприймають загрозу з боку Росії і розуміють, що скасування або пом'якшення санкцій не зробить Росію більш поступливою з приводу виведення збройних формувань з Донбасу і повернення Криму до складу України.
Та незважаючи на взаємні інтереси в сфері безпеки і економіки, відносини України і Польщі затьмарюють історичні протиріччя, роздуті в інтересах окремих політичних сил. І поки ситуація залишається невизначеною. У серпні президент Володимир Зеленський відвідав Варшаву на запрошення польського президента і разом з прем'єром Моравецьким вони обговорили перспективи співпраці та проблемні моменти. Перемога партії "Право і справедливість" означає те, що шлейф історичних протиріч може і надалі псувати клімат польсько-українських відносин ще чотири роки. Варшава чекає від Києва спокутування гріхів Порошенка. У вересні Україна дозволила Польщі продовжити ексгумацію останків поляків на території України. Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що тепер ми чекаємо від Польщі зустрічних кроків. Як варіант, скасування спірних поправок щодо УПА з польського законодавства, відновлення українських пам'яток.
Чи погодиться Польща зробити це, питання спірне, адже це викличе обурення польських ультраправих. В такій ситуації Україна навряд чи готова піти далі дозволу на ексгумацію. Зеленський намагається уникати конфронтації з українськими ультраправими, серед яких досить багато учасників бойових дій на сході України, з якими Порошенко не припиняє загравати, перебуваючи в опозиції. Українсько-польські відносини це наочний приклад того, як перетворення подій історії в інструмент політичної пропаганди може призвести до негативних наслідків для обох країн.[1]
Ще однією неприхованою загрозою стає перемога Януша Корвіна-Мікке. На цих виборах навколо його партії був утворений блок ультраправих партій Конфедерація, який суттєво перевершив прогнози усіх передвиборчих опитувань. У парламент також проходять і частина депутатів Kukiz’15. Повторити старий тріумф вони були не в змозі, тому пішли на вибори у блоці із Польською селянською партією, яку також не назвеш дружньою до України. Отже – у новому Сеймі "друзі Путіна" матимуть сумарно більш ніж 40 депутатських мандатів.
Навіть у разі якщо PiS не матиме потреби в створенні коаліції з однією із цих політсил (а саме ці партії найчастіше згадують в якості гіпотетичного коаліційного партнера "Права та Справедливості", якщо тим бракуватиме мандатів), ці депутати можуть активно використовувати парламентську трибуну, щоби просувати антиєвропейські та антиукраїнські тези, намагаючись "відкусити" частину електорату від PiS. Зокрема, цілком ймовірним можуть бути ініціативи встановлення бар’єрів проти українського експорту (його зростання турбує польських аграріїв), або появи нових "історичних ультиматумів" на адресу України. Як показала минула каденція Сейму, такі відверто популістські гасла можуть бути привабливими для частини електорату PiS. Тож, щоб не втратити популярність, партії влади доводилося і самій "радикалізуватися", що викликало численні проблеми як всередині країни, так і у відносинах з іншими країнами.
Вибори показали, що Польща залишається хоч і складним, але партнером України. На щастя, виборчі перегони не принесли жодного "українського" скандалу, а українська тематика, в тому числі спекулювання на проблемах "біженців" з України, не була серед топ-тем під час кампанії. Це однозначний плюс: крига у відносинах між нашими країнами поступово скресає. Разом із тим, масштабне представлення у Сеймі дружніх до Росії сил не може не викликати занепокоєння.Тож варто вже зараз шукати шляхи запобігання нових криз, вибудовуючи відносини як із партією влади, так і з проєвропейською опозицією. Причому часто ці відносини офіційному Києву доведеться будувати "з нуля". Хотілося б вірити, що без повторення помилок минулих років.[2]
Відтак, виокремилось достатньо прогнозів, як сприятливих так і несприливих, щодо майбутніх відносин України та Польщі. Утім, як насправді розвиватимуться відносини між двома країнами покаже каденція новообраного Парламенту Польщі.