УКРАЇНА ВХОДИТЬ ДО РОСІЙСЬКОГО ФАРВАТЕРУ ЗА ОБІЦЯНКУ ПОСТУПОВО КУПУВАТИ ЇЇ ЄВРОБОНДИ ТА ТИМЧАСОВО ЗНИЗИТИ ЦІНУ НА ГАЗ.

17 грудня 2013 р. під час візити Віктора Януковича до Москви, в рамках шостого засідання Українсько-Російської міждержавної комісії, було підписано ряд документів, які, за словами українських урядовців, мають врегулювати питання торговельних обмежень, посилити співпрацю в ряді стратегічних галузей, знизити ціну на газ до $268,5 за тисячу кубометрів, та надати Україні $15 млрд. за рахунок купівлі Росією українських євробондів. При цьому, жодних документів стосовно Митного союзу, як запевняють урядовці, підписано не було.

Аналіз списку з 14 підписаних в Москві документів дає підстави говорити, що лише в окремих випадках може йтися про конкретні економічні заходи. Серед них: План дій з врегулювання торговельних обмежень у двосторонній торгівлі між Україною і Російською Федерацією на 2013-2014 роки; Протокол між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про поставки товарів за виробничою кооперацією в 2014 році; Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про реалізацію заходів державної підтримки з відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигунами Д-18Т та їх модифікаціями; Доповнення до контракту від 19 січня 2009 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і Відкритим акціонерним товариством «Газпром» купівлі-продажу природнього газу в 2009-2019 роках. При цьому, спільні документи щодо виробництва літаків сімейства «Антонов» підписувалися вже неодноразово, проте так і не були реалізовані через позицію російської сторони. Що ж стосується решти підписаних в Москві документів, то це або меморандуми про наміри (активізувати співробітництва у сфері суднобудування і в сфері ракетно-космічної промисловості), або документи, які стосуються інших сфер, ніж економіка.

Не все однозначно і з обіцяною знижкою на газ. Виявилося, що підписане Доповнення до контракту від 19 січня 2009 року між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» лише передбачає можливість надання такої знижки, яка може переглядатися кожний квартал. Схожа ситуація і з євробондами: Росія купуватиме їх частинами, причому, в 2013 р. – лише на $3 млрд. Тож можна припустити, що поетапні рішення Москви про ціну на газ та про купівлю чергової порції євробондів буде напряму залежати від поступливості України в політичних та економічних питаннях. Очевидно, що серед головних умов будуть – віддалення від ЄС та НАТО, і натомість – зближення із Митним союзом / Євразійським економічним союзом та ОДКБ. Адже недаремно Володимир Путін сказав журналістам: «Росія і Україна могли б щільніше взаємодіяти і на міжнародній арені, розширювати координацію позицій з актуальних глобальних проблем... Необхідно відновити всебічне співробітництво у військовій, військово-технічній сферах. Ми з президентом України багато щодо цього говорили»[1].

В Москві українська та російська сторони також домовилися доручити урядам приділити пріоритетну увагу розвитку українсько-російського військово-технічного співробітництва; врегулювати ряд питань, що стосуються перебування Чорноморського флоту РФ в Криму, зокрема, щодо інвентаризації земельних ділянок та об’єктів нерухомості, узгодження пересувань військових формувань ЧФ територією України поза місцями їх дислокації, підготовки угоди про заміну озброєнь і військової техніки ЧФ. Очевидно, що Києву буде надзвичайно важко відстоювати свої інтереси при підготовці угод з даних питань, перебуваючи під постійним пресингом залежності від рішення Москви щодо знижки на газ та фінансових вливань через євробонди.

Українські експерти припускають, що хоча 17 грудня в Москві не було підписано ніяких документів щодо зближення України із Митним союзом, проте такі угоди можуть бути укладені вже найближчим часом. Під час інтерв'ю українським медіа 19 грудня Віктор Янукович заявив, що Уряд розглядає можливість приєднання України до деяких домовленостей, що діють між країнами Митного союзу: «Сьогодні уряд України, коли отримав ці документи, він розглядає ці положення, і після того, як будуть зроблені висновки, будуть прийматись прозорі рішення щодо того, до яких положень ми будемо приєднуватися, на яких умовах і так далі»[2]. Можна припустити, що більш конкретно зближення України із Митним союзом буде обговорюватися вже в 20-х числах грудня під час засідання Вищої євразійської ради в Москві, на яке запрошені президенти Білорусі, Казахстану, України, Вірменії та Киргизстану.

Погоджуючись на нібито «легкі» гроші, які пропонує Москва, Києву варто пам’ятати про високу ціну, яку доведеться заплатити за них вже в найближчій перспективі. Адже очевидно, що знижка на газ (причому не постійна, а тимчасова) перекреслить всі зусилля, які спрямовувалися на диверсифікацію його поставок, адже тепер ні реверс, ні будівництво терміналу скрапленого газу не будуть рентабельними. Купівля Росією євробондів без жодних вимог щодо реформування економіки робить надто спокусливою можливість витратити отримані кошти на соціальні виплати напередодні президентських виборів 2015 р., а не на інфраструктурні проекти. При цьому, російські «позики» закриють доступ до кредитів МВФ та фінансової допомоги Євросоюзу. В результаті, вже за кілька років Україна може опинитися винною Росії десятки мільярдів доларів, не маючи можливості їх погасити, так і не оздоровивши економіку, повністю залежна від російських енергоносіїв, і без підтримки з боку ЄС та МВФ. Крім того, політика зближення із Митним союзом значно посилить і без того напружену політичну ситуацію в державі. За таких умов Київ ризикує перетворитися із суб’єкта переговорів із Москвою та Брюсселем/Берліном на об’єкт торгів між ними, і, відповідно, втратити можливість не лише торгуватися за приєднання до тих чи інших інтеграційних об’єднань, а й взагалі самостійно розпоряджатися власною долею.