Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

INTERNATIONAL WEEKLY #33-34 (21.10.2013 — 03.11.2013)

 

ОСТАННІ МАНЕВРИ ПЕРЕД ВІЛЬНЮСЬКИМ САМІТОМ «СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА»

 

24 жовтня 2013 року у м. Мінськ (Білорусія) відбулося засідання керівного органу Митного союзу – Вищої Євразійської економічної ради на рівні керівників держав, на якому Президент України В.Янукович виступив як спостерігач.

Перш за все саміт розпочався з амбітної заяви Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва про бажання Туреччини приєднатися до Митного союзу. Крім того, останнім часом багато розмов іде про те, що Сирія нібито бажає вступити до Митного союзу. Більше того, Президент РФ В.Путін заявив про намір Індії підписати угоду про зону вільної торгівлі з Митним союзом. Під час зустрічі обговорили умови приєднання до Митного союзу Вірменії. Цей піар-хід мав намір продемонструвати Україні те, на скільки інші країни зацікавлені у «приєднанні» і співробітництві. Його можна розглядати як приклад застосування м'якого тиску на Україну. До російського тиску долучився і Президент Білорусі О.Лукашенко, наголосивши на тому, що Україна не повинна «закрити для себе можливості участі в Митному, а в подальшому і в Євразійському економічному союзі»[1]. Хоча в  попередній заяві О.Лукашенко наголошував на тому, що інтеграція з ЄС є внутрішньою справою України. Пояснити це можливо тим фактом, що Білорусі не вигідно, щоб Україна вступила в Митний союз.

Вступ України до Митного союзу відставить Білорусь на другий план і позбавить тих можливих преференцій, які вона може мати при наявності остраху Росії втратити і Білорусь. З іншого боку, ні Казахстан, ні Білорусь, навіть об’єднавшись, не зможуть протистояти тиску з боку Росії, тому отримання підтримки з боку України в питаннях політичної протидії Росії стало б для згаданих країн грандіозним важелем в рамках Митного союзу. Та попри намагання відвадити України від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, головним питанням порядку денного саміту було обговорення проекту перетворення з 2015 року Митного союзу у нове політичне об’єднання – Євразійський економічний союз.

Саміт лідерів СНД був тільки третім в порядку денному мінської зустрічі. Він відбувся  на наступний день, 25 жовтня 2013 року, на якому і було остаточно затверджено головування України в цій організації протягом 2014 року. Почесна посада буде передана українській державі Білоруссю. По черзі Україна повинна була головувати в СНД цього року. Але, враховуючи, що витягти одночасно головування і в ОБСЄ, і в СНД занадто складно, Україна з Білоруссю змінили цю чергу.

Виступаючи на засіданні, Президент України В.Янукович підкреслив, що українське головування в СНД буде направлене на забезпечення подальшого поступального розвитку Співдружності і зміцнення взаємовигідного співробітництва, що відповідає національним інтересам кожної держави. Він також відзначив, що одним із пріоритетних напрямів Україна вважає розвиток торговельно-економічного співробітництва, яке має ґрунтуватися на положеннях Договору про зону вільної торгівлі у рамках СНД і принципи СОТ та інше. [2]

Та попри формальне затвердження українського головування, головними питаннями на порядку денному візиту В.Януковича до Мінську стало обговорення подальшої співпраці України з країнами Митного союзу. На зустрічі голів держав СНД у Мінську українському президенту вкотре розповіли про економічні обмеження, із якими доведеться зіткнутися Києву після підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. У свою чергу, президент Віктор Янукович закликав не протиставляти ЄС і СНД, а також інші інтеграційні проекти на пострадянському просторі.[3]Тобто, Україні дуже чітко пояснили, з якими проблемами вона зіштовхнеться, які складнощі постануть на порядку денному, та які обмеження будуть застосовані до України, якщо остання не змінить свій євроінтеграційний курс.

Черговим прикладом тиску Росії на Україну може бути ситуація, що склалася на кордоні України і РФ у Ростовській області через зміну заходів із забезпечення транзиту. Затори з'явилися через нові заходи щодо забезпечення транзиту, введені на Півдні Росії з 28 жовтня цього року. Багато авто-перевізників виявилися не готовими до нововведень, незважаючи на те, що їх було заздалегідь попереджено. Хоча щодо цього попередження також існують суперечки. Враховуючи наявність змін щодо транзиту, необхідно було забезпечити існування тимчасового перехідного періоду, який дав би змогу адаптуватися всім учасникам зовнішньоекономічної діяльності. Але Росія в свою чергу, штучно створила нібито дрібну, але проблему.  

Крім того, цікавим стало те, що очікувана зустріч Президента України В.Януковича і Президента Російської Федерації В.Путіна у Мінську не відбулася. Пояснити такі зміни можливо подією, яка відбулася у Сочі 27 жовтня 2013 року, де В.Янукович та В.Путін провели неформальну зустріч. Скоріше за все, зміна планів пов’язана з тим фактом, що Президент Росії бажав провести розмову більш особисто, не обмежуючись протокольними заходами та виділеним часом. Виникають питання, чому необхідно було проводити додаткову зустріч, враховуючи, що до цього була можливість переговорити у Мінську? Прес-служби Президентів повідомляли, що мова йшла про питання, що були на порядку денному у Мінську. Але який сенс в такому випадку проводити зустріч в такому форматі?

Більшість експертів схиляються до думки, що на даній зустрічі Путін застосовував всі можливі механізми та засоби, починаючи від торгу та вигідних пропозицій, закінчуючи шантажем, з метою відмовити В. Януковича від підписання Угоди про асоціацію. Мова йде про застосування так званого «вірменського сценарію», коли Вірменія хотіла парафувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, а в результаті взяла курс на Митний союз.

Факт наявності переговорів між В.Януковичем та В.Путіним говорить про те, що Президент України шукає шляхи та сценарії розвитку ситуації, якщо підписати Угоду про асоціацію між Європейським союзом та Україною на Вільнюському саміті не вдасться. Таким чином, поки є час можливо виторгувати у Росії та зафіксувати певні привілеї, які можна буде використати у випадку провалу на Вільнюському саміті. З іншого боку, таким чином В.Янукович своїм візитом в Сочі пригрозив Європейському Союзу: або ЄС підписує Угоду про асоціацію, закриваючи очі на всі проблемні питання, або Україна буде домовлятися з Росією.

Але в цьому сенсі такий крок навряд чи підштовхне країни ЄС забути про виконання вимог «списку Фюле» Україною. ЄС піде на зустріч тільки у випадку хоча б мінімальних поступок України у вирішенні питання Ю.Тимошенко. Позиції та тиск Кремля насамперед грає не на користь Російської Федерації, в першу чергу, всі ці «торгівельні війни», «газові війни» та інше завдають значної економічної шкоди і безпосередньо РФ. Чим більший тиск здійснює Росія на Україну, тим сильніше Київ запевняється в необхідності рухатися в напрямку Європейського Союзу, тим краще розуміє, що не заручившись підтримкою, Україна не зможе вистояти проти Москви самостійно.

В даному контексті необхідно робити застереження, що часу до Вільнюського саміту залишається занадто мало, і Україні необхідно вже зараз остаточно визначити свій напрямок зовнішньої політики. Тому такі «ігри» можуть стати дуже ризикованими для майбутнього країни, її державного суверенітету, національної ідентичності та територіальній цілісності.



[1] Янукович на «приставному стільці» Митного союзу. - http://www.radiosvoboda.org/content/article/25147277.html

[2]Янукович окреслив принципи головування України в СНД. -

http://www.ukrinform.ua/ukr/news/yanukovich_okresliv_printsipi_golovuvannya_ukraiini_v_snd_1876948

[3]Зустріч лідерів СНД: застереження і пропозиції для України. - http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2013/10/131025_cis_minsk_az.shtml