ВІЗИТИ М.АЗАРОВА В БІЛОРУСЬ ТА РОСІЮ, І Л.КОЖАРИ – В КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ: ПІДГОТОВКА ДО СПІВПРАЦІ В УМОВАХ АСОЦІАЦІЇ ТА ЗВТ ІЗ ЄС

У першій половині жовтня український уряд активно працював над досягненням домовленостей із країнами СНД про збереження, а за можливості – і пожвавлення економічних відносин після підписання Україною Угоди про Асоціацію та ЗВТ із Євросоюзом. Прем’єр-міністр Микола Азаров їздив домовлятися із білоруськими та російськими партнерами, тоді як Міністр закордонних справ Леонід Кожара відвідав країни Центральної Азії. Обидві серії візитів, в цілому, можна вважати успішними.

Під час візиту до Мінську 7 жовтня Миколі Азарову вдалося переконати президента Білорусі Олександра Лукашенка та прем’єра Михайла М’ясниковича, що відносини Києва та Мінська мають розвиватися в нинішньому партнерському руслі і після підписання Угоди про Асоціацію та ЗВТ України і ЄС. За кілька днів, О.Лукашенко навіть закликав колег по Митному союзу «не дорікати» Україні переговорами про ЗВТ із ЄС, адже «Казахстан, Росія – ви теж ведете ці переговори». Президент Білорусі також заявив, що країнам МС потрібно розвивати відносини із Україною «навіть якщо завтра Україна в НАТО вступить»[1].

Очевидно, що позиція Білорусі продиктована прагматичними міркуваннями, адже, на відміну від багатої на енергоносії Росії, вона не може дозволити собі політично вмотивовані торгівельні війни, які шкодять економіці обох сторін. Україна – важливий партнер для Білорусі, яка також має торгівельні складнощі у взаєминах із РФ. Крім того, партнерський Київ може стати своєрідним «вікном до Європи» для Мінська, керівництво якого наразі немає перспектив покращити власні відносини із Брюсселем.

Переговори Миколи Азарова із Дмитром Медведєвим 15 жовтня, в Калузі, в рамках російсько-української міжурядової комісії, очевидно, були більш напруженими. Найбільш гостра проблема двосторонніх стосунків – завищена ціна на газ – не зрушилася з мертвої точки. Тим не менше, сторони домовилися про створення Причорноморського зернового пулу, розвиток співробітництва в космосі та авіабудуванні, будівництво заводу ядерного палива і мосту через Керченську протоку. Також Росспоживнагляд пообіцяв за два тижні провести інспекцію на підприємствах української кондитерської галузі.

Спроби покращити відносини із Росією, безсумнівно, необхідні. Питання, як завжди, – в ціні, яку доведеться за це заплатити. Низка відомих вітчизняних експертів (зокрема, Голова Комітету економістів України Андрій Новак, Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, Голова Спілки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Іван Томич) вже висловили сумніви, що створення зернового пулу буде вигідним для українських аграріїв[2]. Великі сумніви, з точки зору національної безпеки, є й щодо доцільності побудови моста, який з’єднає Крим із територією Росії. Тож заяви українського прем’єра щодо «перезавантаження» україно-російських відносин[3] варто оцінювати скоріше в контексті зниження градусу напруги напередодні Вільнюського саміту. Тим більше, що в пам’яті ще свіжі результати «перезавантаження» відносин із Росією, ініційованого свого часу Бараком Обамою.

Міністр закордонних справ Леонід Кожара провів цілу серію зустрічей із вищим керівництвом країн Центральної Азії, на яких обговорив перспективи розвитку двосторонніх відносин із врахуванням намірів України підписати Угоду про асоціацію та ЗВТ із Євросоюзом:

- 11 жовтня в рамках візиту до Узбекистану Леонід Кожара мав зустрічі із Президентом Ісламом Карімовим, Головою Сенату Ілгізаром Собіровим, Міністром закордонних справ Абдулазізом Каміловим, Міністром зовнішніх економічних зв’язків, інвестицій і торгівлі Ельором Ганієвим;

- 14 жовтня керівник українського МЗС зустрівся із Головою Сенату Республіки Казахстан Кайратом Мамі, Міністром закордонних справ Єрланом Ідрісовим, Міністром регіонального розвитку Сагінтаєвим Бакитжаном;

- 15 жовтня Леонід Кожара провів зустріч із Президентом Киргизької Республіки Алмазбеком Атамбаєвим та Міністром закордонних справ Ерланом Адбилдаєвим;

- 16 жовтня Леонід Кожара зустрівся із Президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном, Головами верхньої та нижньої палат парламенту Махмадсаїдом Убайдуллоєвим та Шукурджоном Зухуровим, Міністром закордонних справ Хамрохоном Заріфі;

- 17 жовтня Леонід Кожара зустрівся із Президентом Туркменистану Гурбангули Бердимухамедовим та Міністром закордонних справ Рашидом Мередовим.

Характерно, що особлива увага під час переговорів приділялася інтенсифікації торговельно-економічного співробітництва в тих галузях, по яким нині існує загроза згортання співпраці українських підприємств із російськими партнерами (як внаслідок російської політики імпортозаміщення й створення замкнених циклів виробництва, так і через політично вмотивовані торгівельні війни) в таких галузях як: паливно-енергетичний комплекс, авіаційна галузь, залізничне машинобудування, хімічна та машинобудівна сфери, сільське господарство.

З огляду на перспективи розвитку взаємин із Митним союзом особливо важливою була зустріч Л.Кожари із казахським колегою, за підсумками якої було ухвалено спільну заяву. Зокрема, у спільній заяві сторони:

- висловили готовність до активізації двосторонніх контактів з питань співробітництва з ЄС у контексті підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також Угоди між Казахстаном і ЄС про розширеному партнерство та співробітництво; при цьому казахстанська сторона засвідчила «особливий інтерес» до формування ЗВТ між Україною та ЄС;

- висловили «спільну думку», що «трансформація українсько-казахстанського торговельного режиму, викликана створенням Митного союзу, не повинна чинити негативний вплив на потенціал двосторонньої співпраці»;

- підтвердили зацікавленість у виробничій кооперації в галузі авіабудування, домовилися продовжити практику створення спільних підприємств в галузі машинобудування[4].

Отже, в першій половині жовтня Україні вдалося домовитися із двома з трьох учасників Митного союзу – Білоруссю та Казахстаном, що підписання Угоди про асоціацію та ЗВТ із ЄС не повинно стати на заваді продовженню розвитку взаємовигідних двосторонніх відносин. Важливі переговори було проведено із країнами Центральної Азії, особливо в контексті необхідності диверсифікації ринків збуту української продукції, для якої виникають перепони на російському ринку. Знайшов Київ можливості і зацікавити Москву кількома вагомими спільними проектами, щоправда відповідність останніх національним інтересам та безпеці України ще має бути ретельно проаналізована.