Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

INTERNATIONAL WEEKLY №2,3 (17.01-30.01.2011)

АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПРО МОЖЛИВІСТЬ СКОРОЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПРИСУТНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОНТИНГЕНТІВ У СПІЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ НАТО З ПІДТРИМАННЯ МИРУ В КОНТЕКСТІ ПРАГМАТИЧНОГО ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З АЛЬЯНСОМ

26-27 січня у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося 164-е засідання Військового комітету НАТО на рівні начальників генеральних штабів – перше опісля завершення знакового Лісабонського саміту організації, що проходив у листопаді 2010 року. У рамках дводенних зустрічей начальники генштабів країн-членів НАТО, а також країн-учасниць двох форматів співробітництва з організацією – Середземноморського діалогу та Ради Євроатлантичного партнерства – обговорили ключові на даному етапі для Альянсу питання:
участь представників збройних сил (ЗС) країн-партнерів у спільних операціях з підтримання миру (зокрема, питання військової присутності третіх сторін на територіях Афганістану й Косово);
проведення спільних навчань, включаючи й національні території країн-партнерів;
підготовка оновленої редакції «Загальної політики партнерства»;
реформування та оновлення ЗС країн-партнерів відповідно до вимог Альянсу.
Зважаючи на конкретне змістовне наповнення питань порядку денного, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Григорій Педченко, перебуваючи у Брюсселі, провів низку двосторонніх зустрічей.
Зокрема, він зустрівся з головами Військових комітетів НАТО та Європейського Союзу, начальниками генеральних штабів Великої Британії, Литви, Угорщини, Фінляндії, США, Польщі, Російської Федерації, Молдови та Швеції, а також обговорив практичні аспекти військової співпраці з Верховним Головнокомандувачем Об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО в Європі.
Так, під час двосторонньої зустрічі начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України з головою Військового комітету НАТО адміралом Джимпаоло Ді Паоло були обговорені питання, пов’язані з поточним станом та перспективами практичного співробітництва між ЗСУ та Альянсом у сферах, які складають спільний інтерес. Зокрема це: підвищення оперативних спроможностей та оперативної взаємосумісності, а також участі підрозділів ЗС України в операціях з підтримання миру під проводом НАТО та Силах реагування НАТО. Особливу увагу було приділено реалізації ініціатив Альянсу, у яких беруть участь підрозділи та особовий склад ЗС України, зокрема: Штабних елементів партнерства, Концепції оперативних можливостей та Процесу планування і оцінки сил.
У рамках двосторонніх зустрічей генерал-полковника Григорія Педченка з начальниками генеральних штабів країн-членів НАТО значну увагу було приділено питанням співпраці у сфері реформування та розвитку збройних сил, обміну досвідом з підготовки сил і засобів для виконання завдань в рамках участі в операціях з підтримання миру під проводом НАТО, реалізації Програми обміну даними про повітряну обстановку, участі підрозділів збройних сил країн у двосторонніх та багатосторонніх багатонаціональних міжнародних навчаннях як на території України, так і поза її межами, а також участі України в регіональних проектах, тощо.
Під час зустрічей Г. Педченка із начальниками генеральних штабів країн Європейського Союзу та інших країн-партнерів було обговорено низку питань у контексті практичного наповнення двостороннього співробітництва між збройними силами країн, досвіду використання механізмів та інструментарію, який надає НАТО, для підготовки підрозділів збройних сил для участі в операціях з підтримання миру та військових формуваннях високого рівня готовності, у тому числі у складі Бойових тактичних груп Європейського Союзу та Сил реагування НАТО, організації і проведення двосторонніх навчань як в Україні, так і на територіях інших країн.
Відповідно, під час засідань керівництвом Альянсу було підкреслено, що лідерами держав та глав урядів НАТО в рамках Лісабонського саміту були прийняті ключові політичні рішення, основними серед яких є нова Концепція НАТО, у якій були підтверджені фундаментальні завдання та функції Альянсу на найближчу десятирічну перспективу. Тому, з метою формування більш гнучкого та ефективного партнерства, наповнення його новими підходами і формами прийнято рішення щодо підготовки оновленої редакції «Загальної політики партнерства», яку планується розглянути на засіданні Північноатлантичної ради на рівні міністрів закордонних справ у квітні 2011 року у Берліні.
Начальник Генштабу ЗСУ поінформував колег про шляхи розвитку конструктивного і прагматичного військового співробітництва з Організацією Північноатлантичного Договору у короткостроковій перспективі, зазначивши, що, незважаючи на фінансові обмеження оборонного бюджету, процеси подальшого реформування українських Збройних сил відбуваються відповідно до визначених Президентом України – Верховним головнокомандувачем Збройних сил України пріоритетів, положень Концепції подальшого реформування ЗСУ на 2011-2015 роки та проекту відповідної державної програми. Мабуть що, через таке реформування і скорочення загальної чисельності ЗС, українська сторона натякає на повне виведення свого контингенту з території Косова, хоча у рамках другої фази операції “Стримуюча присутність” передбачається довести загальну чисельність військових миротворчих контингентів до 5 тисяч військовослужбовців, але не виводити контингенти повністю.
На противагу українському підходу, російська сторона наполегливо розвиває усі можливі напрями співпраці з НАТО: у рамках засідання Ради Росія-НАТО 26 січня було схвалено Військовий план дій на 2011 рік, узгоджено ключові напрями співпраці і навіть вироблено так званий “Консолідований глосарій співпраці Ради Росія-НАТО”, що містить більше 6 тисяч ключових понять взаємного політичного і військового співробітництва двох сторін.
Тож виходить, що Росія наразі стає справжнім стратегічним партнером НАТО, наша ж держава, натомість, залишається в тіні такого глобального співробітництва, підтримуючи з Альянсом суто “ділові” поверхневі стосунки. Добре, що хоча б не втрачено основні сфери співпраці, що й довела остання зустріч у Брюсселі.