Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр

eng

+38 (044) 287 52 58

Написати нам Підписатися на тижневик

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

укр

eng

Написати нам

Підписатися на тижневик

INTERNATIONAL WEEKLY № 18 (16.11.2017 — 30.11.2017)

Націоналістичні антиукраїнсько-антипольські настрої: провокації чи реакція на провокації?

Як відомо, українсько-польські відносини переживають кризу. Гострі заяви офіційної польської влади на адресу України та її керівництва викликали реакцію Президента та Міністерства закордонних справ України.

Нагадаємо, раніше в листопаді Анджей Дуда заявив: «Про це необхідно говорити голосно, що на дуже важливих посадах в Україні є люди, які практично мають відверто антипольські погляди, це неприйнятно» [1]. Також, Міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський заявив, що влада країни формує список осіб, яким заборятиметься в’їзд до РП. Окрім того він сказав: «Ми не впевнені, чи залишається стратегічне партнерство з Польщею метою Києва»[2]. Віце-консул Польщі Марек Запур заявив, що Української держави в період 1919-20-х років не існувало, а Львів є польським містом. Відповідна заява прозвучала у Рівненському обласному краєзнавчого музеї, де відбувся круглий стіл [3].

У коментарі МЗС йдеться, що в проєвропейській політиці української влади немає політиків, які мали б антипольські настрої. Україна – це стратегічний партнер Польщі, і цей принцип лежить в основі української політики щодо Польщі та польського народу [4].

Президент Петро Порошенко ініціював проведення надзвичайного засідання Консультаційного комітету глав держав України та Польщі, а 11 листопада президенти двох країн у телефонній розмові домовилися про його проведення у Кракові. Основне завдання цього комітету - сприяти реалізації домовленостей між президентами України та Польщі, спрямованих на поглиблення дружніх стосунків між ними.

Так, 17 листопада за дорученням Президентів відбулася зустріч заступника Глави Адміністрації Президента України Костянтиа Єлісєєва та Державного секретаря – керівника Канцелярії Президента Республіки Польща Кшиштофа Щерського.

За результатами зустрічі сторони:

- підтвердили свою відданість зміцненню стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща;

- погодились з необхідністю зняти мораторій на проведення пошуково-ексгумаційних робіт та спільного їх відновлення;

- погодились з важливістю продовження роботи двосторонньої міжурядової комісії із захисту та повернення культурних цінностей;

- домовились співпрацювати з відповідними місцевими органами влади з метою вирішення питань, що становлять обопільний інтерес;

- обговорили підготовку до візиту Президента Республіки Польща Анджея Дуди до Харкова у грудні цього року;

- було підтверджено спільне прагнення сторін сприяти розширенню та поглибленню міжлюдських контактів [5].

Посол України в Польщі Андрій Дещиця повідомив, що Польща погодилася на відновлення українських місць пам’яті у Польщі, які стали об'єктами актів вандалізму ще з 2014 року [6]. Щерський спростував таку інформацію, і заявив, що канцелярія президента не давала згоду на відновлення пам’яток УПА у Польщі. «Немає жодних домовленостей, ніж ті, що містяться в комюніке, опублікованому після спільної зустрічі у Кракові. Там немає нічого про відбудову пам’ятників», - сказав він [7].

Окрім того, війт гміни Стубно Януш Слабіцький, до якої належить село Грушовичі у якому демонтували пам’ятник воїнам УПА, заявив: «Немає ані найменшого шансу на те, щоб цей пам’ятник був відбудований. Хіба що в тих краях зміниться влада. Вдруге ми такої дурниці не зробимо». Але ще більш шокуючою стала наступна його заява, щодо рештків пам’ятника. «Каміння було утилізоване. Воно тепер слугує польському суспільству. З нього насипали дорогу. Я подумав, що бандерівці зроблять з цих каменів свою реліквію і національну святиню. Ось чому я вирішив цьому запобігти. Звісно, це цинічно. В іншій ситуації я би повернув ці камені, але, знаючи, куди все йде, було зроблено, як я сказав» - заявив війт [8]. Будь-які коментарі зайві. Є тільки одне питання до Президента Польщі, який закликав Петра Порошенка та Володимира Гройсмана не призначати на важливі посади людей, які проголошують «націоналістичні і антипольські погляди».

Таким чином, незважаючи на декларування домовленостей за результатами засідання Консультаційного комітету глав держав України та Польщі, напруженість у відносинах двох держав не слабшає, а скоріше навпаки. Вже 18 листопада МЗС України викликало Посла РП в Україні Яна Пєкло у зв’язку із забороною в’їзду на територію Польщі Святославу Шереметі, відповідальному секретарю Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Той же Кшиштоф Щерський в інтерв’ю польскому виданню заявив, що деякі країни Європи за необхідності обрати між Україною та Росією можуть схилитись на користь Москви, у цій ситуації Польща може не підтримати Київ, як раніше [9]. Резюмуючи вищенаведені висловлювання вищих посадових осіб Польщі виникає запитання, а чи прагне стратегічного партнерства з Україною сама Варшава? Дуже прикро це констатувати, але зважаючи на ці заяви виправдовується теза Дональда Туска, який припустив, що така стратегія Польщі може бути частиною «плану Кремля». «Тривога! Гострі суперечки з Україною, ізоляція в Євросоюзі, відхід від верховенства закону та незалежності судів, атаки на недержавний сектор і вільні ЗМІ - все це стратегія «Права і Справедливості» чи план Кремля? Занадто багато спільного, щоб спокійно спати», - написав Д.Туск [10].