ГЛАЗЬЄВ ОЗВУЧИВ ТРИ РОСІЙСЬКІ СЦЕНАРІЇ ЩОДО УКРАЇНИ

Сочинська зустріч Віктора Януковича та Володимира Путіна (7 лютого), від якої в Україні очікували якихось рішень, відбулася в умовах повної утаємненості. Жодної офіційної інформації за підсумками зустрічі оприлюднено не було, окрім хіба що підтвердження самого факту, що вона мала місце.

Натомість, якраз напередодні цієї зустрічі, бачення можливих сценаріїв розвитку подій в Україні озвучив радник Президента РФ Сергій Глазьєв. Нагадаємо, що напередодні Вільнюського саміту саме С.Глазьєв пророкував відмову України від підписання Угоди про Асоціацію та ЗВТ із ЄС, і що зрештою його аргументація була прийнята українськими урядовцями. Зі слів С.Глазьєва в інтерв’ю «Коммерсанту» від 6 лютого 2014 р.[1] можна зробити висновок, що Росія бачить три варіанта вирішення української кризи:

Сценарій 1. Силовий розгін Майдану після відмови виконати умови Закону про «амністію». С.Глазьєв сказав «Коммерсанту», що ліміт поступок з боку української влади вичерпано («амністія, яку запропонував В.Янукович - це максимум того, що влада може зробити»), а «що стосується початку застосування сили, то в ситуації, коли влада стикається зі спробою державного перевороту, у неї просто немає іншого варіанту дій».

Про те, що Росія віддала би перевагу, щоб силовий розгін відбувся після закінчення Олімпіади, повідомив у ефірі телеканалу «Россия-1» заступник голови Державної думи РФ Володимир Жириновський: «Він вам покаже жару, коли закінчиться Олімпіада. Ви ще узнаєте, хто такий Янукович. Зараз він захворів про всяк випадок. А потім він заявить: «Набоїв не жаліти!» А ми надамо набоїв. Замість грошей ми надамо набоїв»[2].

Сценарій 2. Дезінтеграція України через «федералізацію». Радник російського Президента назвав федералізацію України «очевидною необхідністю». При цьому, під федералізацією С.Глазьєв має на увазі надання регіонам «можливості часткового зовнішньополітичного самовизначення», відзначивши, що східні та південні області більше тяжіють до Росії, а західні – до ЄС. Отже, фактично йдеться про провоеквання розпаду держави, коли одна половина України вступить до Митного Союзу, а інша – до Євросоюзу.

Ідею федералізації України вже кілька років активно просуває кум Президента Росії Віктор Медведчук, а останніми тижнями – КПУ та окремі народні депутати від Партії регіонів. Характерно, що проти ідей федералізації висловився голова Донецької ОДА Андрій Шишацький, відзначивши, що «це все може погано закінчитися, аж до втрати незалежності»[3].

Сценарій 3. «Активне втручання Росії». На питання про можливість «активного втручання Росії» С.Глазьєв відповів, що Будапештський меморандум про гарантії безпеки Україні 1994 року навіть «зобов’язує втручатися, коли виникають конфліктні ситуації такого роду». При цьому, радник Президента РФ «не бачить жодної необхідності» виносити українське питання на Раду Безпеки ООН, адже «є гаранти безпеки, в тому числі Росія».

Про загрозу відкритого силового втручання Росії попереджають також колишній радник В.Путіна Андрій Ілларіонов та відомий аналітик Андреас Умланд, які вважають, що Кремль може спробувати реалізувати в Україні «грузинський сценарій», коли російські «миротворці» будуть «змушені» відгукнутися на прохання керівників східних та південних регіонів захистити їх від «фашистів і бандерівців»[4]. Відзначимо, що деякі депутати кримського парламенту вже висловили намір підготувати звернення до РФ із проханням «про захист»[5], тож сценарій опрацьовується.

Отже, Кремль пропонує В.Януковичу три сценарії, два з яких завідомо неприйнятні для нього, бо руйнують Україну як державу і відповідно – позбавляють його влади. Такими чином Москва фактично підштовхує В.Януковича до силового сценарію, бо нібито «немає іншого варіанту». При цьому, С.Глазьєв в тому ж таки інтерв’ю визнає, що наслідком можуть стати санкції Заходу у вигляді «внесення в чорний список з арештом всіх активів, рахунків і конфіскацією майна». Очевидно, що варіант із невиїзним президентом, якому більше немає куди інтегруватися, окрім як до Митного Союзу, цілком влаштував би Росію. А щоб «полегшити» українській владі вибір, Росія знову вдалася до економічного тиску: Міністр фінансів РФ Антон Сілуанов заявив, що Україна отримає другий транш обіцяного кредиту ($2 млрд.) лише після того, як розрахується за газ (а борг вже становить $3,3 млрд.)[6]. Крім того, російські митники знову запровадили більш жорсткий режим для продукції українських експортерів.

Проте Києву варто пам’ятати, що всі вищезгадані сценарії – це лише російське бачення, яке базується на інтересах РФ в інтерпретації В.Путіна. І хоча три місяці тому С.Глазьєв зміг спрогнозувати і пролобіювати відмову України від підписання Угоди про асоціацію та ЗВТ із ЄС, проте ні він, ні його партнери в Україні не змогли передбачити, які наслідки матиме ця відмова, і перед якою прірвою опиниться держава, яка ще нещодавно впевнено рухалася в напрямку євроінтеграції. Загроза війни і розпаду держави – надто висока ціна за знижку на газ. В України має бути свій власний сценарій, що базується на її державних інтересах, і в якому немає місця ні розколу, ні ізоляції, ні інтервенції.

[2] Council conclusions on Ukraine . – http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/EN/foraff/140960.pdf.