20 квітня 2020 року Україна перебрала від Туреччини головування у Форумі безпекового співробітництва ОБСЄ. Вона буде першою, яка головуватиме у Форумі в онлайн режимі, з урахуванням ситуації, пов’язаної з пандемією коронавірусу COVID-19.[1] Заступник міністра закордонних справ України Єгор Божок повідомив, що Україна на період свого першого головування на Форумі ОБСЄ з безпекового співробітництва запланувала понад 20 заходів. «На період Українського головування на Форумі ОБСЄ з безпекового співробітництва, яке триватиме до серпня, ми запланували понад 20 заходів. Цілком очевидно, що однією з центральних тем Українського головування на ФБС буде російська агресія та гібридна війна проти України, порушення Росією міжнародних зобов’язань, незаконна мілітаризація Кримського півострова», - сказав Божок. Він нагадав, що Україна вперше в історії головуватиме на Форумі ОБСЄ з безпекового співробітництва.[2]

29 квітня 2020 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час виступу на онлайн-сесії з нагоди початку Українського головування у ФБС ОБСЄ заявив, що під час головування України у Форумі безпекового співробітництва (ФБС) ОБСЄ особливу увагу буде приділено триваючій російській агресії проти України, включно з мілітаризацією у Чорноморському та Азовському регіонах. За його словами, Україна продовжуватиме шукати можливості конструктивного реагування, вважаючи ОБСЄ важливою платформою для діалогу. Глава МЗС України наголосив, що ситуація в регіоні ОБСЄ характеризується навмисним і грубим порушенням спільних принципів і зобов’язань однією державою-учасницею (Росією - авт), тому важливим є відновлення виконання цих зобов’язань та кроків для відновлення довіри і стабільності в регіоні. Кулеба підкреслив, що Україна високо цінує внесок Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні щодо мирного врегулювання міжнародного конфлікту на Донбасі.

Під час головування України у ФБС ОБСЄ окрему дискусію заплановано приділити складній безпековій ситуації у Чорноморському та Азовському регіоні, яка "супроводжується триваючою мілітаризацією та перешкоджанням вільній міжнародній навігації". "Наступне пріоритетне питання – глобальна пандемія коронавірусу та її вплив на збройні сили і роль останніх у сприянні боротьбі уряду з цією загрозою. Ми повинні розглянути можливі впливи таких кроків на втілення заходів з довіри та безпеки", - заявив Кулеба. Крім того, Україна буде уважно слідкувати за гібридними загрозами та їх можливим зв'язком із сучасними методами ведення війни. Ще одне важливе питання, увагу якому планує приділити Українське головування у ФБС – діяльність приватних військових компаній. "Віденський документ залишається одним із стовпів європейської архітектури безпеки. Його модернізація вже давно назріла, враховуючи швидкі технологічні прориви у військовій сфері та брак ефективного актуального механізму скорочення ризиків і протидії інцидентам", - повідомив український міністр про інший пріоритет. Також під час головування України у Форумі безпекового співробітництва ОБСЄ велику увагу буде приділено і проведенню раптових військових навчань поблизу кордонів держав-учасниць та низці інших питань у рамках мандату Форуму, зокрема, легких озброєнь та стрілецької зброї, виконання резолюцій РБ ООН 1540 (нерозповсюдження зброї масового знищення) та 1325 (роль жінок у питаннях миру та безпеки).[3]

Директор Інституту зовнішньополітичних відносин Григорій Перепелиця зазначив: «Головування на цьому Форумі дає Україні можливості висувати найбільш актуальні проблеми для її національної безпеки, а також для регіональної безпеки. І в цьому сенсі основні виклики і загрози, які виклав і представив Міністр закордонних справ України, Дмитро Кулеба є найбільш актуальними. Учасники ОБСЄ, які знаходяться у цьому регіоні також відчувають ці загрози. Тому підняти це на обговорення є дуже важливо серед учасників Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ. Інша справа наскільки це буде результативно? Тому, що самі можливості ОБСЄ дуже обмежені, оскільки ОБСЄ з самого початку представляє собою певну платформу для обговорення найбільш актуальних безпекових питань. І ці, рекомендації, які виробляються в рамках ОБСЄ носять рекомендаційний характер. Це є доброю волею кожного учасника ОБСЄ - приєднуватись до реалізації цих пропозицій і заходів, чи не приєднуватись. А оскільки це платформа для обговорення нагальних проблем європейської, регіональної, субрегіональної безпеки, то відповідно кожна країна має свої інтереси, а ці інтереси можуть не співпадати з іншими учасниками. Залежить це також від впливовості цих країн-учасників, їхнього внеску та утримання ОБСЄ. Якщо ми проаналізуємо коло тих проблем безпеки з якими виступав пан Кулеба, то вони стосуються перш за все політики Росії, її агресії проти України, блокади в Чорному морі, руйнування комплексу Чорноморської безпеки. Але, тим не менш, Росія є дуже впливовою в ОБСЄ і тому багато питань які зачіпають її інтереси, звісно блокуються Росією. Тому, принцип нейтральності в ОБСЄ безумовно заважає цій організації бути дуже ефективною.

З 2014 року ми бачимо, що Росія значно посилила свій вплив. І розстановка сил змінилась зараз нажаль на користь Росії в Європі. За 6 років ми побачили, що організація фактично ніякого суттєвого впливу на поведінку Росії не змогла спричинити. І це ми бачимо по моніторинговій місії ОБСЄ на Донбасі, коли російські війська не пускають місію ОБСЄ на ті позиції, де вони не бажають щоб там ця моніторингова місія була присутня. Тому вони не дуже й зважають на цю організацію. Сьогодні ж не видно жодної організації, яка зупинила б ці російські провокації, включно з ОБСЄ. Оскільки ОБСЄ фактично створювалась не задля стримування агресії, а для підтримання клімату безпеки в Європі, коли основне протистояння в умовах біполярної системи було демонтовано і ОБСЄ в цій ситуації мало би підтримувати цю безпеку. Але Росія її сьогодні зламала і ОБСЄ як і інші організації безпорадні перед цією російською загрозою».[4]

Отже,  незважаючи на те, що ОБСЄ недостатньо ефективна організація, наша присутність в цій організації є важливою. Тож протягом цих чотирьох місяців головування Україна може сприяти не тільки поглибленню безпекового співробітництва у поставлених питаннях, а й в черговий раз нагадати світовій спільноті про необхідність гідної відсічі агресору.