На днях в Брюсселі завершилося Шосте засідання Ради асоціації Україна – Європейський Союз, яке пройшло під головуванням прем’єр-міністра України Олексія Гончарука. Це перше спільне засідання нового складу українського Уряду та нового складу Європейської Комісії. Сторони обговорили низку важливих питань та ухвалили спільну заяву. Рада відзначила амбітні плани українського Уряду та підтвердила продовження надання допомоги Україні з боку Європейського Союзу. Крім того, позитивно оцінено зміцнення політичної асоціації, економічної інтеграції України з Європейським Союзом та конкретні результати на цьому шляху, такі як зростання двосторонньої торгівлі. У спільній заяві ЄС відзначив суттєвий прогрес реформ в Україні та наголосив на необхідності їх продовження, зокрема, для створення прозорих та рівних умов для бізнесу та інвестиційної діяльності. ЄС надав позитивну оцінку крокам Уряду з наближення національного законодавства у сфері цифрової економіки до європейського права.

За підсумками Ради асоціації сторони окремо відзначають важливість України як стратегічної держави у сфері транзиту газу. У тексті документу йдеться також про важливість нової Газової директиви та необхідність дотримання державами-членами ЄС спільних газових правил. Сторони приділили окрему увагу співпраці у сфері охорони навколишнього природного середовища та боротьбі із наслідками змін клімату. Сторони також підтвердили спільний намір продовжити роботу над відкриттям курсів Коледжу Європи для українських державних службовців. Європейський Союз підтвердив непохитну підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і позитивно відзначив зусилля України з мирного врегулювання на Донбасі.

Сторони рішуче засудили порушення територіальної цілісності та суверенітету України, яке розпочалося актами агресії збройних сил Російської Федерації з лютого 2014 року. ЄС нагадав, що тривалість санкцій проти Російської Федерації як і раніше залежить від повного виконання сторонами Мінських домовленостей, звернувши особливу увагу на відповідальність Російської Федерації. ЄС підтвердив свою політику невизнання незаконної анексії Автономної Республіки Крим. ЄС також засудив погіршення ситуації з правами людини у Криму. У спільній заяві Рада асоціації засудила погіршення ситуації з правами людини також в окремих районах Луганської і Донецької областей. ЄС засудив проведення так званих місцевих виборів у Криму, будівництво мосту через Керченську протоку без узгодження з Україною, відкриття залізничного сполучення та подальшу мілітаризація Криму, а також Чорного та Азовського морів. Рада асоціації закликала Російську Федерацію забезпечити безперешкодне та вільне судноплавство через Керченську протоку у відповідності до міжнародного права. Уряд також відкрив для громадськості доступ до «Пульсу угоди» - онлайн-системи моніторингу реалізації плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.[1]

19 лютого  Центр «Нова Європа» провів публічну дискусію «Східне партнерство та Україна: оцінка минулого, погляд у майбутнє», організовану у партнерстві з Інститутом безпекових досліджень ЄС (EU ISS). Захід було присвячено двом основним ідеям: по-перше, експерти надали оцінку впровадження та можливостей Східного партнерства на основі документа EUISS «Десята річниця Східного партнерства: оцінка минулого, погляд у майбутнє»; по-друге, відбулося публічне обговорення, присвячене реформі Ініціативи Східного партнерства. Документ: аналізує еволюцію програми Східного партнерства; досліджує ставлення країн-учасниць до неї; пропонує шляхи, якими Східне партнерство може бути адаптоване до сучасних реалій, щоб запобігти регіональним викликам і скористатися можливостями у найближчому десятилітті. 

Генеральними з них, за визначенням Центру «Нова Європа», є такі шляхи.

Диференціація. Наразі у програмі Східного партнерства існує розрив між асоційованими країнами та країнами, які не прагнуть вступати у ЄС – фактично Східне партнерство є ініціативою “різних швидкостей”. Молдова та Україна можуть претендувати на окремий статус, наприклад «Східне партнерство - плюс», що забезпечить можливість розширеної співпраці з ЄС.  

Розширення безпекового виміру. Варто було б збільшити кількість регіональних офісів Консультативної місії ЄС (КМЄС), наприклад, у Маріуполі та чисельність мобільних груп місії; ЄС також міг би запропонувати Україні участь у деяких проектах постійного структурованого співробітництва (PESCO); серйозного розгляду заслуговує пропозиція Європейського Парламенту зі створення посади Спеціального посланника ЄС щодо ситуації на Сході України та в Криму.

Збільшення фінансування трансформації економіки. Не маючи істотної програми, спрямованої на фінансування трансформації економіки, Україна не зможе повністю скористатися перевагами ЗВТ з ЄС. Україна потребує більшої підтримки у таких сферах, як сертифікація, відповідність стандартам ЄС, створення експортного потенціалу та об’єднання з бізнес-партнерами в країнах ЄС.  

Часткове долучення до формування політики ЄС. В Угоді про асоціацію та ЗВТ між Україною та ЄС існує велика структурна асиметрія. Україна не має доступу до формування законодавчого процесу ЄС, хоча їй доведеться схвалити це законодавство в тій чи іншій формі. Для покращення співробітництва з ЄС, Україні у майбутньому може бути наданий доступ до процесу формування політики ЄС на ранніх стадіях (за допомогою консультацій), як це вже відбувається у країнах Європейської економічної зони.

Перспектива членства в ЄС. В ідеалі, Україна хотіла б, щоб ЄС чітко визнав перспективу членства або конкретну віху, після якої така перспектива може бути надана. Політична еліта в Києві повністю усвідомлює обмеження ЄС у висловленні заяви про членство. Проте Україна розглядає членство не як безпосередній процес, а радше як прагнення до мети, яку необхідно зберегти як потужний мотиваційний стимул. 

Перманентне залучення ЄС до процесу реформ. Надзвичайно важливо, щоб ЄС продовжував зобов’язувати Україну впроваджувати реформи. Громадяни України очікують, що влада продовжить шлях європейської інтеграції, а ЄС чинитиме тиск на владу країни з приводу здійснення реформ.[2]

Наприкінці заходу Директорка Департаменту Європейського Союзу та НАТО, Марина Михайленко зазначила: «Україна зацікавлена в успіху Східного партнерства. Проте головна проблема нашої ініціативи в тому, що амбіції трьох Асоційованих країн і амбіції ЄС щодо Східного партнерства дуже віддалені одне від одного. Більше того, зважаючи на останній коментар одного з лідерів ЄС, сьогодні амбіції ЄС щодо ініціативи набагато менші, ніж навіть під час запуску Східного партнерства. Це може стати на шляху успіху ініціативи. Я упевнена, що Асоційовані країни з їхньою енергією і досвідом можуть надати новий імпульс Східному партнерству».[3]

Отже, як показують результати двох заходів, відносини між Україною та ЄС продовжуть розвиватися. Стосовно виконання Східного партенрства варто відзначити, що Україна за останні роки показала прогрес, зокрема підписала Угоду про Асоціацію, провела низку реформ, продовжує активно брати участь в програмах ЄС та інше. Утім, деколи спостерігається пасивність самого Європейського Союзу стосовно України, передусім це стосується надання перспективи членства, яке неодмінно стане важливим стимулом для нашої країни.