Фото: Народний протест в окупованій Новій Каховці
Джерело: Судово-Юридична газета

Поки Україна продовжує стратегічну оборонну операцію, вимотуючи наступальний потенціал ЗС РФ, на окупованих південних територіях країна-агресор встановлює нові правила життєдіяльності. Відбуваються спроби ідеологічної обробки, чистки місцевого нелояльного до Росії населення та підготовка до запровадження рублевої зони. Схожі процеси організовувались Росією в ОРДЛО 8 років тому. 

Переважна більшість місцевого населення виступає проти російської окупації та нових порядків, у Херсоні громадяни досі виходять на мітинги, які окупанти жорстко придушують. Однак, серед проукраїнського населення, Росія все ж знаходить місцевих колаборантів та встановлює фейкове керівництво. Так, в окупованому Бердянську з'явився самопроголошений «виконувач обов’язків мера» Олександр Сауленко. Олександр Сауленко зареєстрований у межах Бердянського району від політичної партії «Союз Лівих Сил», яка виступає за «нейтральний статус України» і не користувалась популярністю серед місцевого населення. До Бердянська також почали повертатись проросійські елементи, яким не вдалося у 2014 році допомогти Росії окупувати та проголосити місто частиною т.з. «ДНР». У Херсоні, в міській раді, окупанти призначили так званого «голову» Херсонської ОДА Володимира Сальдо та «голову» Херсонської міської адміністрації Олександра Кобеця, а у зруйнованому Маріуполі «головою» окупаційної адміністрації став Костянтин Іващенко, депутат від партії ОПЗЖ. Загалом, велика кількість депутатів партії Медведчука ОПЗЖ перейшли на сторону ворога. У Маріуполі вони не просто підтримали окупантів, а виступали інформаторами ворожої армії та фактично корегували обстріли критичної цивільної інфраструктури. Так само протягом широкомасштабної війни свій статус російських агентів підтвердила низка священнослужителів Української православної церкви Московського патріархату.

Протягом війн завжди знаходяться громадяни, що зраджують свою Батьківщину та працюють на ворога. Менше з тим, у перші 3 місяці війни простежувалась недостатня реакція з боку влади на посібництво російським окупаційним військам. З одного боку, керівництво України відзначало патріотизм тих, хто відстоює Україну на окупованій території. А таких - переважна більшість. Навіть ті, хто відзначався проросійськими заявами до 24 лютого 2022 року, стали на захист України, коли стикнулися з реаліями Руського миру. 

З іншого боку, потенційні колаборанти не бачили прикладів публічного та жорсткого покарання українською владою за співробітництво з окупантами, що стало б додатковим стримуючим чинником та зрозумілим сигналом. Перший такий випадок відплати за зраду відбувся 20 квітня 2022 року у місті Херсон, там застрелили соратника місцевого колаборанта Кирила Стремоусова,  Валерія Кулешова. Другий каральний акт відбувся у місті Кремінна Луганської області, коли у мерії захопленого міста під час наради окупаційної адміністрації стався вибух газу. За словами глави Луганської ОВА Сергія Гайдая, це сталося через «недотримання техніки безпеки». Таким чином, українське керівництво не підтвердило причетності українських спецслужб до ліквідації державних зрадників. 26 квітня 2022 року у своєму черговому зверненні, Володимир Зеленський все ж таки звернув увагу на питання відповідальності колаборантів і заявив: «Кожного воєнного злочинця і колаборанта ми встановимо знайдемо і притягнемо, обов’язково, до відповідальності». Наступного дня, 27 квітня 2022 року, Володимир Зеленський повторив свій посил, підкресливши, що у колаборантів немає майбутнього.

У 2014 році багатьом проросійським політикам вдалося уникнути покарання. Не зважаючи на ухвалений закон “Про очищення влади”, п’ята колонна продовжила свою діяльність і до виконання ініціатив Володимира Зеленського 2020 року у вигляді закриття проросійських каналів, а потім - антиолігархічних ініціатив і приватизації вкраденого державного майна, продовжувала поширювати свій антидержавний політичний вплив. Навчене досвідом, чинне українське керівництво не має права на другу помилку. Після перемоги над окупантами, проросійські сили в Україні мусять бути викорінені та покарані відповідно до чинного законодавства. Це стосується політичних партій, проросійських телеведучих, журналістів, блогерів. В першу чергу варто виокремити партію «ОПЗЖ» Віктора Медведчука, частина з депутатів якої вже зробили ребрендинг партії, як це було у 2014 році, а також «Наші» Євгенія Мураєва, та пов’язані з цими партіями медіа, експертів та організації.

Наразі на окупованих територіях українські громадяни залишаються незахищеними. Росія на цих територіях проводить політику так званої «ДЕНАЦИФІКАЦІЇ» шляхом розмивання української ідентичності. Т.з. «Денацифікація» є знищенням українського народу. Руйнуються пам’ятники, зривається українська символіка. На окупованих територіях відбуваються перевірки, раніше вони були на блокпостах, тепер людину можуть зупинити на вулиці, перевірити телефон та наявність на тілі татуювань. Чоловіків роздягають і шукають тату з українською символікою. Росія забезпечила виключно російське телерадіомовлення, роздаються пропагандистські листівки антиукраїнського характеру, проводяться заходи з метою вшанування російських-радянських діячів, наприклад, святкування дня народження Володимира Леніна. 

Після хвилі протестів росіяни повикрадали місцевих активістів і продовжують викрадати представників демократично обраної влади. Наприклад, тільки у Херсонській області за час окупації було викрадено сотні людей, зокрема, 35 голів ОТГ. 17 з них відпустили, багато осіб досі в полоні. Показово, що кожного разу коли українська влада звітує про обміни, зазначається кількість цивільних, яких вдалося звільнити. Спочатку Кремль відмовлявся міняти цивільних на військових, спираючись на Женевську конвенцію, згідно з якою така злочинна практика є забороненою. Хоча, варто наголосити, що даний міжнародно-правовий документ країна-окупант неодноразово порушила. Про дану ситуацію на початку квітня повідомляла Ірина Верещук. «У переговірників з російської сторони я постійно запитую: нам теж захоплювати росіян по всьому світу, щоб виставляти як обмінний фонд? Але ми не терористи і не пірати, тож так не діятимемо», - додала вона. 

Викрадення цивільних це ще одне свідчення терористичних дій Росії і аргумент визнати її державою-спонсором тероризму. Окрім сумнозвісних злочинів у Київській області: викрадення активістів та громадських діячів, тортури та ґвалтування, на Півдні України окупанти почали викрадати культурні цінності та у великих об’ємах вивозити зерно на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. Зокрема, з міста Маріуполь рашисти вивезли культурну спадщину з музеїв, у т.ч. колекцію картин українських митців, що жили за часів Російської Імперії: Івана Айвазовського та Архіпа Куїнджи. Після Другої Світової війни росіяни забрали до колекцій московських та петербурзьких музеїв предмети мистецтва, які до того з України вивезли нацисти. Тобто, українська культурна спадщина знову розкрадається рашистами, як і у минулому столітті. Вивезення зерна також мимоволі нагадує злочини минулого, по-перше - коли з України під час Другої світової війни вивозився чорнозем. А по-друге - вивезення продовольства з метою створення штучного голодомору 20-х, 30-х та 40-х років. Історія повторюється. 

На Півдні України були заблоковані гуманітарні центри, активістам не дають постачати необхідні товари. Через це утворився штучний дефіцит і повсякденні продукти значно зросли у ціні. Велика кількість громадян втратила роботу, а бізнесову активність окупанти примусово призупинили. Через це людям, які не мали заощаджень доводиться продавати речі, щоб мати змогу прогодувати себе та своїх дітей. Ситуація поки не стала критичною, однак, вже найближчим часом українці на окупованих територіях можуть сильно постраждати через відсутність роботи та дефіцит продуктових товарів і медикаментів.

Ще більший злочин Росії - депортація Українців на територію Росії. За словами уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, станом на 24 квітня у Росію із захоплених територій вивезли понад 878 тисяч українців. Як повідомило британське видання The Independent, українців переселяють на Далекий Схід та за Полярне коло, до Сибіру тощо. Це стосується і сиріт, зокрема тих, що втратили у Маріуполі батьків. Ці дії є спланованою політикою, яка набрала обертів ще минулого року. Росія - це держава, у якій поступово скорочується населення, а її слов’янська частина зменшується у порівнянні з мусульманською. Саме тому минулого року стартувала масова паспортизація ОРДЛО, були створені програми переселення з окупованої української території на Північ та за Урал. Активно обговорювався Закон про репатріацію, що дозволив би поповнити населення за рахунок білорусів та українців, яких легше асимілювати. Після повномасштабного вторгнення ця політика набула іншої форми у вигляді депортації українського населення, як це було у сталінські часи. 

У ситуації, що склалася, Україна не може покластись на міжнародні організації. Наприкінці березня 2022 року Червоний Хрест виступив із сумнівною ініціативою відкрити представництво у російському Ростові-на-Дону для жителів України, вивезених Росією зі зайнятих її військами українських територій. Після цього очільник організації Петер Маурер відвідав Москву, де у дружній атмосфері провів перемовини з Сергієм Лавровим. Тим часом Українці силами волонтерів та уряду організовували евакуацію жителів, зокрема, з Київської області та Маріуполя. ООН також продемонструвала свою неспроможність захищати основоположні принципи організації. Станом на 30 квітня досі не було створено зелених коридорів у зонах бойових дій. Ті, що вдається узгодити з Росією на рівні уряду, постійно зриваються окупантами, внаслідок чого життя громадян під час евакуації знаходиться під загрозою. Удар крилатими ракетами по Києву в момент перебування у столиці генерального секретаря Антоніо Гуттеріша демонструє справжнє відношення російського керівництва до Організації Об’єднаних Націй. Тому, виникає питання, чому держава-агресор, що неодноразово порушила статут ООН, досі є членом організації та Ради Безпеки? І стає зрозумілим, що дипломатія, яка не підкріплена силою не працює щодо Росії.

Силова складова наразі є визначальною. Громадяни України зможуть почувати себе у безпеці лише після деокупації, яка можлива тільки військовим шляхом. Водночас потрібно тиснути на міжнародні організації, щоб ті робили все можливе для виконання своїх основоположних завдань і сприяли захисту українців на окупованій території. Життя там з кожним днем стає все важчою і поки ЗСУ не звільнили Південь та Схід країни, багато залежить від діяльності неурядових суб’єктів. Паралельно потрібно спрямовувати зусилля на притягнення російського керівництва та російських солдатів до відповідальності. Злочини рашистів в Україні не можна залишити без покарання.

Посилання:
1. «Викрали 35 голів ОТГ». У Херсонській області за час окупації зникли сотні людей з проукраїнською позицією — голова ОВА, 27/04/2022,
URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/shcho-vidbuvayetsya-u-hersonskiy-oblasti-videointrev-yu-z-gennadiyem-lagutoyu-viyna-novini-ukrajini-50237471.html
2. Хто такий псевдомер Бердянська, який пішов на співпрацю з російськими військовими, 23/03/2022,
URL: https://primorka.city/articles/200426/hto-takij-novij-psevdomiskij-golova-berdyanska-
3. Гайдай про вибух у мерії Кремінної: загинуло дуже багато окупантів та колаборантів, 26/03/2022,
URL: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/vibuhi-u-kreminniy-zaginulo-bagato-okupantiv-ta-zradnikiv-novini-ukrajini-50236946.html
4. Росіяни згодні міняти військових лише на військових, а цивільних - лише на цивільних, - Верещук, 06/04/2022,
URL: https://censor.net/ua/n3331868
5. У Бердянську окупанти заблокували роботу гуманітарного центру, 06/04/2022,
URL: https://hromadske.ua/posts/u-berdyansku-okupanti-zablokuvali-robotu-gumanitarnogo-centru
6. Олексій Олександров, «Фільтраційні табори, вивезення до Росії та зґвалтування. Інформація від омбудсмена України», 24/04/2022,
URL: https://www.radiosvoboda.org/a/denisova-viyna-zgvaltuvannya/31818377.html