Олександр Лукашенко продовжує руйнувати Білорусь. Потрапивши у міжнародну ізоляцію, самопроголошений президент остаточно віддає суверенітет своєї країни в руки Володимира Путіна. Російська Федерація за час, що минув після виборів у Білорусі, значно посилила свій економічний, політичний та військовий вплив на союзну державу. Олександр Лукашенко у цих умовах намагається підвищити ставки у відносинах з Європейським Союзом, легітимізувати своє правління і, можливо, відновити зв’язки з країнами ЄС. Для цього він створив штучну кризу на кордоні з Польщею та Литвою, використовуючи мігрантів з Близького Сходу як зброю.
Однак, як виявилось, те що можна робити Володимиру Путіну, не можна робити його молодшим партнерам. Гібридна агресія білоруського диктатора отримала сувору відповідь з боку США, Європейського Союзу та України. На початку грудня проти Білорусі було запроваджено вже п’ятий санкційний пакет. Під штрафні санкції ЄС потрапили 17 фізичних та 11 юридичних осіб, зокрема, представники командування прикордонних військ Білорусі, співробітники МЗС та судової системи, державний авіаперевізник «Белавиа», підприємства туристичного сектора та готелі, а також ВАТ «Гродно Азот», виробниче об'єднання «Белоруснефть». За підсумками чотирьох попередніх пакетів у списку санкцій опинилися 166 фізичних осіб, включаючи самого Лукашенка, а також 15 установ та підприємств.[1] П’ятий пакет завдає суттєвого удару по білоруській економіці. Це сталось вже після перших зрушень, коли білоруська влада перемістила більшість мігрантів з кордону з Польщею у логістичний центр. Однак, навіть, тоді, координація білоруськими спецслужбами штурму польського та литовського кордону продовжилась.
Окрім санкцій проти режиму Лукашенка, Євросоюз працював і тиснув на уряди країн з яких прибувають біженці і на авіакомпанії, які надавали їм транспортні послуги. Обмеження на перевезення потенційних біженців, після вимоги ЄС, запровадили Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина, Узбекистан, Ірак тощо. Сирійська авіакомпанія Cham Wings Airlines також скасувала свої рейси до Мінська через погрози санкціями. Ірак, своєю чергою, розпочав евакуацію своїх громадян з Білорусі. Польща виступила прибічником таких ініціатив і запропонувала оплатити повернення мігрантів додому. Багато хто з мігрантів, однак, навіть безплатно, не хоче повертатись. Частина з них продавала майно щоб оплатити подорож до Білорусі і далі, як вони очікували, до Німеччини. У мігрантів досі підживлюється надія, що їм врешті-решт вдасться потрапити на територію ФРН. До того ж, як вже згадувалось, режим Лукашенка досі допомагає мігрантам потрапити на територію сусідніх країн. 15 грудня Прикордонна служба Польщі, заявила, що близько опівночі кордон на відрізку, яка охороняється прикордонною заставою в Черемсі, намагалася прорвати «група із 40 агресивних осіб». Вони кидали камінням у прикордонників та військових. Від серпня у Польщі зафіксовано понад 40 тисяч спроб незаконного перетину кордону, тому уряд країни планує збудувати до середини 2022 року на відрізку кордону з Республікою Білорусь загородження протяжністю майже 200 км і заввишки понад 5 метрів.[1]
Враховуючи запроваджені санкції та заходи зі зміцнення кордону, штучно утворена режимом Лукашенка криза грає проти самого Лукашенка. Спроби налаштувати спостерігачів проти захисників польського кордону провалилися, адже більшість населення країни підтримало дії уряду та військових, так само як і інші країни Євросоюзу висловили підтримку Польщі, а деякі надали певну допомогу. За словами голови дипломатії Євросоюзу Жозепа Борреля, міграційну кризу на кордоні Білорусі та Польщі вдалося врегулювати і тепер мігранти – проблема самого Лукашенка. Враховуючи постійні повідомлення польської прикордонної служби щодо спроб нелегального перетину кордону та нападів на прикордонників можна говорити про стабілізацію ситуації, однак, остаточного врегулювання кризи ще не відбулося і найближчим часом, ймовірно не відбудеться.
Не зважаючи на запроваджені проти Лукашенка санкції, 14 грудня опозиціонера Сергія Тихановського засудили до 18 років позбавлення волі. Інші політв’язні отримали від 14 до 16 років позбавлення волі. Кількість політв’язнів у Білорусі наразі складає близько 900 осіб. У заяві за результатами засідання Європейської Ради, яка відбулась вже після вироку Сергію Тихановському, лідери держав-членів ЄС знову закликали Олександра Лукашенка до негайного та беззастережного звільнення усіх політичних в’язнів і за припинення репресій проти громадянського суспільства та незалежних ЗМІ. Було підкреслено демократичне право білоруського народу обирати свого президента шляхом нових, вільних і чесних виборів. Заклик до проведення нових демократичних виборів, зокрема, є відповіддю на заяви Міністра закордонних справ режиму Лукашенка Володимира Макея, який припустив, що у разі продовження санкцій Білорусь може втратити державність, а ЄС – Білорусь, і це не в інтересах Євросоюзу. План допомоги демократичній Білорусі від ЄС у розмірі трьох мільярдів євро залишається незмінним. Тому, якщо Олександр Лукашенко дійсно турбується про незалежність своєї держави, у нього ще є альтернатива відмовитись від узурпації влади, а поки лідери країн Євросоюзу домовились прискорити впровадження заходів у межах п’ятого санкційного пакета і надалі координувати свої дії для боротьби з гібридними загрозами на білоруському кордоні.
Наразі немає передумов, які свідчили б про намір Олександра Лукашенка змінити свою політику. За словами заступника прем'єр-міністра Білорусі Микола Снопкова, держава знову звернулась до Російської Федерації з проханням надати кредит, тепер у розмірі 3,5 мільярди доларів. Білоруський диктатор зайшов надто далеко і відповідальність за державу, яку Лукашенко вважає своєю власністю, не переважить страх особистих наслідків за ті дії, які режим вчинив у термін після останніх виборів. Тотальна залежність режиму Лукашенка від Володимира Путіна в результаті запроваджених санкцій поступово поглиблюється. Це створює умови для остаточного поглинання держави Російською Федерацією. Як показали події у Білорусі, переслідувати опозицію, фальсифікувати вибори, калічити мирних демонстрантів, а також захоплювати/збивати мирні літаки можна не усім диктаторам. Володимир Макей частково має рацію, аншлюс Білорусі Росією не в інтересах ані ЄС, ані України, кордон якої з країною-агресором збільшується на 1084 км і чиї системи ППО найближчим часом можуть з’явитись біля північного кордону України.