Чи сприйме ЄС газовий ультиматум Росії?

Газова криза в Європі, що припала на завершення будівництва газогону Північний потік – 2 триває. Наразі ціни тримаються на рівні близько 1100 доларів за тисячу кубометрів, що набагато більше ніж було на початку серпня, коли ціна ф'ючерсу на голландському хабі TTF складала близько $515 за тисячу кубометрів. У результаті стрімкого підвищення цін велика кількість українських та європейських компаній призупинили свою діяльність. Продовження виробництва за надто високою собівартістю стало просто недоцільним. За лічені місяці у європейських столицях зрозуміли безпекові загрози, про які представники України говорили протягом останніх років, коли Німеччина та Росія будували газогін «Північний потік – 2».

Однак, навіть енергетичний шантаж з боку РФ не змусив ФРН переглянути свою політику. Міністерство економіки Німеччини робить все можливе для пришвидшення сертифікації газопроводу, як того хоче Російська Федерація. Мінфін Німеччини вже провів консультації з представниками Італії, Австрії, Польщі, Чехії, Угорщини, Литви, Латвії та Естонії та дійшли висновку, що сертифікація оператора «Північного потоку-2» не загрожує безпеці постачання газу в Німеччині та інших країнах Європейського Союзу. З Україною консультацій не проводилося. Тим самим, як зазначив директор Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, Берліном було проігноровано положення Ст. 274 «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони»: «Сторони мають докладати зусиль для сприяння використанню інфраструктури передачі та збереження газу та, у разі необхідності, проводити консультації одна з одною або координувати свої дії стосовно розвитку інфраструктури. Сторони мають співробітничати у питаннях, що стосуються торгівлі природним газом, сталого розвитку та безпеки постачання....»

Ситуація, що склалася поділила європейські країни, які мають різне бачення щодо «Північного потоку – 2». У жовтні британський журналіст Едвард Лукас опублікував статтю у видавництві «Daily Mail», у якій констатував факт наявності потужного інструменту впливу у вигляді газу, за допомогою якого Російська Федерація намагається домінувати у регіоні. Журналіст підкреслив, що спочатку Газпром спустошив власні газові сховища на території Європи, а потім обмежив об’єми постачання газу. Водночас Володимир Путін відкрито заявив, що об’єми можуть збільшитись у разі пришвидшення сертифікації газогону «Північний потік – 2». Едвард Лукас зазначив: «Критики стверджують, що «Північний потік-2» надасть Росії занадто великий вплив на регіональні постачання енергоносіїв та ціни на них. Але найважливіше те, що проект підтримує Німеччина, яка ставить дешеві надійні поставки російського газу вище інтересів безпеки своїх східноєвропейських сусідів. У результаті Росія тепер може шантажувати Україну та інші східноєвропейські держави. Кремль міг би перекрити їхній газ, не перекриваючи решту Європи. Фактично, одна група націй зіграє проти іншої в системі «розділяй і володарюй» під командуванням Росії».[1]

Побудова «Північного потоку – 2» є елементом стратегії Російської Федерації з поширення власного впливу на Європу шляхом диверсифікації постачання енергоносіїв. Ще до цього був побудований газопровід «Турецький потік», який з економічної точки зору стане рентабельним лише у випадку постачання значних об’ємів газу, однак, вже сьогодні є доцільним для Кремля з точки зору досягнення геополітичних інтересів.

У цій ситуації варто відзначити розумний крок керівництва України з пропозицією щодо надання знижки Газпрому за використання українського газопроводу. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна запропонувала додаткові потужності всім потенційним країнам транзиту. «Ми б хотіли бачити споживачами європейські країни, але додаткові потужності доступні також і «Газпрому». І в порівнянні з поточними тарифами на транзит, я припускаю, знижка становитиме 50%. Україна, зі свого боку, гарантує транзит, спеціальні антикризові умови для транзиту понад ті, які передбачені угодою обсяги...втрати Європи цієї зими будуть величезними. Тільки швидкі координовані дії можуть зупинити кризу». Передбачувано, Російська Федерація не збільшила постачання, тим самим підтвердивши, що новий газогін було збудовано виключно для досягнення геополітичних цілей зовнішньої політики РФ.

Іншою складовою геополітичного наступу Російської Федерації по встановленню повного домінування в Європі та розколу Європейського Союзу є підписання двосторонніх договорів на постачання газу з окремим країнами-членами ЄС з метою руйнації єдиної політики в межах Євросоюзу. У вересні такий контракт погодилась підписати Угорщина. Новий контракт між Москвою та Будапештом розрахований на 15 років з можливістю перегляду умов за 10 років. Відповідно до нього, Угорщина буде отримувати по 4,5 млрд кубометрів газу на рік в обхід України. 3,5 млрд - через Сербію по газопроводу «Турецький потік», а один мільярд - через Австрію.[2] Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, коментуючи рішення Угорщини підкреслив що країна є членом ЄС і членом НАТО, при цьому має особливі відносини з Росією і завдала удару по українсько-угорських відносинах, виключивши український газопровід зі схеми постачання газу з Росії. Дмитро Кулеба заявив, що це черговий удар по наших національних інтересах, і Україна буде відповідати на нього відповідно. Через рішення Угорщини Україна скасувала проведення спільної міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва. Ймовірно, у короткостроковій перспективі українсько-угорські відносини залишаться на вкрай низькому рівні.

Окрім України під тиск Російської Федерації потрапила Молдова. Кремль намагається використати енергетичний важіль щоб змінити нинішній політичний вектор Молдови, адже проєвропейська позиція Майї Санду Москву не влаштовує. За інформацією видавництва Financial Times, російський Газпром запропонував Молдові скоригувати Угоду про вільну торгівлю з ЄС та відкласти реформування енергетичного ринку в обмін на дешевий газ для країни. За словами джерел видавництва, російська державна газова компанія також хоче, щоб Молдова відклала імплементацію правил ЄС, які потребують лібералізації газових ринків та збільшення конкуренції. Російська пропозиція надійшла після того як 30 вересня закінчився газовий контракт Молдови із Газпромом. На початку жовтня Молдовагаз продовжила контракт на один місяць і тепер закуповує газ за індексною ціною – $800 за 1000 кубометрів, тоді як у вересні ціна становила $550. 6 жовтня компанія попросила споживачів скоротити витрати газу, оскільки країна споживає більше, ніж імпортує, а вже 22 жовтня у Молдові оголосили надзвичайний стан на один місяць у зв`язку з енергетичною кризою через дефіцит газу.[3] Можна очікувати, що у теперішніх геополітичних умовах, за відсутності підтримки з боку Європейського Союзу, Росія буде збільшувати тиск на чинний уряд Майї Санду з метою зміни її політики, або подальшої зміни Майї Санду на проросійську маріонетку, як це було за часів Ігоря Додона.

У ситуації навколо Молдови українське керівництво зайняло проактивну позицію. 22 жовтня на засіданні РНБО України було вирішено допомогти Молдові з постачанням газу без оплати, але із поверненням газу в майбутньому. І це вже вдруге уряд Володимира Зеленського відреагував на газову агресію Росії з позиції сили. Також, Молдову підтримала Польща, підписавши 2 контракти на постачання спочатку 1 млн кубометрів газу, а потім ще на 1,5 млн. Купівля газу з Польщі та України стало першою закупівлею неросійського газу за часи незалежності Республіки Молдова. Таким чином, Польща та Україна, до яких приєдналась і Румунія, проявили солідарність, якої наразі не демонструє Європейський Союз.

Польща вкотре проявила своє лідерство у Східній Європі. Країна продовжує об’єднувати навколо себе східноєвропейські країни, і одним з чинників, що має зміцнити позиції країни є побудова газопроводу з Норвегії. Ідея будівництва польсько-норвезького газопроводу, який за планом має запрацювати вже у жовтні 2022 року, вписується у польську концепцію будівництва газових «Північних воріт». Відповідно до неї, Польща повинна стати повністю незалежною від постачання російського газу завдяки будівництву терміналу зрідженого природного газу у Свіноуйсці (працює), Baltic Pipe (будується) та терміналу ЗПГ у Ґданській затоці (планується). У перспективі Україна також може приєднатись до польсько-норвезького газогону, що зменшить важелі впливу Російської Федерації. Варто зауважити, що «Baltic Pipe» – це частина більш масштабного газового проєкту «Північ-Південь», що на противагу російським трубам створить альтернативну систему газопостачання у регіоні Центрально-Східної Європи від Хорватії до Польщі.[4]

Таким чином, в умовах використання Російською Федерацією енергетики як зброї, східноєвропейські країни проявили рішучу солідарність, на противагу Євросоюзу, який виявився неспроможним консолідувати політику держав-членів. Україна проявила лідерство, підтримавши Молдову, а також запропонувавши знижку Росії на постачання газу. Враховуючи стратегію Російської Федерації щодо встановлення домінації у регіоні, конструктивна співпраця на сучасному етапі Росію не цікавить, а отже, об’єм транзиту газу українським газопроводом буде зменшуватись. Ба більше, 30 жовтня Росія припинила прокачування газу до Європи газопроводом Ямал – Європа, що проходить територією Росії, Білорусії, Польщі та Німеччини. Таким чином, газ тепер прокачується в обхід Польщі, напряму до Німеччини. ФРН фактично вступила в альянс з Росією та діє керуючись виключно власними інтересами. Варто зауважити, що такі дії можуть принести дивіденди у короткостроковий термін, однак у перспективі можуть мати негативні наслідки для єдності Європейського Союзу в цілому.

Інститут зовнішньополітичних досліджень

Інститут зовнішньополітичних досліджень

Чи сприйме ЄС газовий ультиматум Росії?