Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

Цемах як інструмент інформаційної війни Росії

7 вересня відбувся великий обмін полонених. З російського полону повернулися 35 українців. Україна передала російській стороні осіб, звинувачених у співпраці з бойовиками на Донбасі або з російськими спецслужбами.

Серед них був і Володимир Цемах, колишній командир протиповітряної оборони бойовиків.  Українські спецслужби затримали Володимира Цемаха в місті Сніжне в кінці червня 2019 року. Bellingcat очікували, що арешт матиме істотний вплив на розслідування об'єднаної слідчої групи JIT щодо катастрофи МН17, бо саме Цемах, ніби-то, допоміг приховати ракетну установку «Бук» і частину її екіпажу 17 липня 2014 року — про це він заявляв він у 2015. 11 вересня У Нідерландах перекваліфікували статус фігуранта справи про збиття малайзійського літака Boeing рейсу MH17 над Донбасом Володимира Цемаха із свідка в підозрювані. Депутатка Європарламенту від Нідерландів Каті Пірі заявила, що рішення Києва включити Цемаха в список для обміну полонених з Росією стало вкрай болючим і для Нідерландів, і для родичів жертв збитого MH17.[1]

Колишній політичний в’язень Михайло Ходорковський в інтерв’ю “Эхо Москвы” заявив, що Путін бажає уникнути відповідальності за збиття МН-17, тому готовий розтиснути щелепи. Зокрема, Ходорковський твердить: російська влада тримає недобросовісну позицію в цьому питання. За його словами, росіяни найперше хочуть витягнути Цемаха, котрий фігурує, як ключовий свідок збиття МН-17. “Бажання зірвати ось цей ось процес, міжнародний процес в Нідерландах у Путіна настільки велике, що він готовий розтиснути щелепи”, – сказав Ходорковський. Він додав, що Путін це робить не з доброї волі, не через прояв гуманізму, а заради того, щоб уникнути відповідальності. “Тим не менш, не можу сказати, що не можна проводити цей обмін. Я, як людина, що пройшла більше 10 років в російських в’язницях, ніколи не скажу, що якщо є можливість людину звідти витягнути, робити цього не можна або не треба”, – додав він.[2]

Тим не менш, існує думка, що щоб звільнити Цемаху з-під варти, українська влада пішла на порушення юридичних процедур. Про це в своїй статті для ZN.UA пише Володимир Кравченко. За його словами, при ухваленні українським судом рішення про звільнення Цемаху з-під варти були порушені юридичні процедури. Більш того: Володимир Цемах - громадянин України. А відповідно до статті 25 Конституції, громадянин України не може бути виданий іншій державі.

Тим не менше, Дональд Трамп, Ангела Меркель, Еммануель Макрон, президенти, прем’єри та міністри інших держав, лідери Євросоюзу, офіційна заява НАТО – ось неповний перелік західних партнерів України, що відразу, за лічені години після приземлення літака із бранцями Кремля, привітали Україну із цією подією.

То хто ж виграв від цього обміну: Зеленський чи Путін? Більша частина світових медіа підкреслювали успіх Володимира Зеленського. Дехто, як американське Politico, назвали суботні події "тріумфом нового президента України". Німецький «Spiegel» зауважив, що це його "перша значна міжнародна перемога за понад 100 днів на посаді", а «Tagesschau» назвали свою статтю "Великий успіх Зеленського". Багато хто нагадував, що звільнення українців, у першу чергу полонених моряків, було однією з передвиборчих, а також післявиборчих обіцянок президента Зеленського.

Однак більшість медіа при цьому зауважили: успіх українського лідера не став безумовним. Причина сумнівів – історія із Володимиром Цемахом, яка привернула увагу багатьох європейських ЗМІ. Мабуть, найважливішими у цьому сенсі є публікації у Нідерландах, які формують суспільний запит – а отже і позицію цією держави. «Європейська правда» вже зазначала, що тут лежить найбільша небезпека для України. Якщо нідерландські медіа винесуть "вирок" про те, що Україна руйнує розслідування – то це може болюче вдарити по нашій державі незалежно від того, чи завдала видача Цемаха реальну шкоду розслідуванню.

І хоча слідчі вже дійшли висновку про причетність росіян та російського "Бука" до збиття лайнера, рішення про видачу Цемаха голландці сприйняли особливо болюче. Якщо інші держави одностайно вітали обмін полоненими і робили заяви про "мир", то у Нідерландах головними емоціями заяв політиків було обурення або жаль. Але є і добрі новини. Переважна більшість медіа, критикуючи Київ, все ж визнає, що він був змушений погодитися на видачу Цемаха. Зокрема, практично всі процитували заяви Зеленського та Баканова про те, що без Цемаха обмін не відбувся би.[3]

Що буде далі? Очевидно, що обмін полоненими Росія буде використовувати для посилення своїх позицій на міжнародній арені. «Росія продемонструвала гуманітарний жест не стільки в наш бік, скільки в бік Заходу. Вони очікують пом’якшення не від нас. Тобто, Путін давно має певні ілюзії щодо пом’якшення ставлення від України. Але це все – ілюзії. Поки Крим лишається окупованим, ніякого поліпшення відносин не відбудеться», – пояснив український політолог, Володимир Фесенко. З позитивних моментів – найбільш поширені приводи для хвилювання поки що себе не виправдовують. Санкції через виданого Росії Цемаха навряд чи знімуть.

Повернення моряків додому також не означає зняття санкції із Росії через невиконання нею рішення Міжнародного трибуналу з морського права. Чому? Тому що через це санкції на неї не накладали. Тому що рішення трибуналу Росія досі не виконала. Причому – одразу з кількох причин. Перша і основна – Росія все ще не повернула українські кораблі. Вона повернула лише екіпажі. Це – не одне і те саме. Більше того, навіть екіпажі були повернуті в Україну не так, як було прописано у рішенні трибуналу. Його рішення від 25 травня 2019 року передбачало, що Росія має негайно звільнити 24 захоплених моряків та повернути три кораблі. 25 червня РФ мала відзвітувати про виконання цього рішення, але не відзвітувала. Моряки були повернуті в Україну 7 вересня. Тому формально рішення трибуналу досі лишається не виконаним.

З негативних нюансів обміну – ми не знаємо, чи існує прихована від широкого загалу частина домовленостей. Без цього ми не можемо ані розуміти ціну повернення українців додому, ані оцінювати потенційні ризики. З огляду на те, що Росія все ще лишається країною-агресором, яка не змінює своєї агресивної риторики щодо України, ризиків є чимало.[4]

Отже, чинна влада України прийняла доволі складне рішення. Тому і наслідки цього рішення виглядають неоднозначно. З одного боку, наші громадяни нарешті повернулися додому, а з іншого, злочинці мають нети віповідальність за скоєні злочини, і Цемах має понести покарання.

 


[2]https://rubryka.com/2019/09/07/rosijskyj-politv-yazen-putin-bazhaye-unyknuty-vidpovidalnosti-za-zbyttya-mn-17-tomu-gotovyj-roztysnuty-shhelepy/

[3] https://www.eurointegration.com.ua/articles/2019/09/8/7100487/

[4]https://24tv.ua/obmin_polonenimi_iz_rosiyeyu_vidbuvsya_prichini_tsina_ta_naslidki_n1202435