Карантин у весняний час викликає чимало спокус для тих, хто самоізолюється у своїх помешканнях по всьому світу. Однак серед усього є одна особлива спокуса, мало причетна до весни як такої. Вона випливає з релігійних традицій. Християни різних конфесій - а це близько 2,4 млрд. вірян по всьому світу - не можуть дотримуватися звичних обрядів, зокрема й у святкуванні цьогорічного Великодня. Адже окрім іншого, карантинні обмеження не дозволяють їм відвідувати церкви на час свята. В цьому Україна - не виняток. Тим паче, коли 80% людей, які вважають себе віруючими - православні християни. Стримати таку кількість людей від походу до церкви є серйозним викликом для країни. І якими б благопристойними не були наміри лідерів конфесій у схожій ситуації, сьогодні проведення служб за участі парафіян видається безвідповідальним рішенням. Головна проблема полягає у тому, що механізмів ефективного дотримання "усіх необхідних санітарних норм" фактично не існує.[1]

8 квітня 2020 року МВС повідомило, що домовилось із Всеукраїнською радою церков про те, що релігійні служби відбуватимуться на час карантину без вірян, а на Великдень церкви не будуть збирати людей біля церков та у самих храмах. Предстоятелі Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звернулись до вірян й закликали тих лишитись на Великдень вдома, щоб зберегти здоров'я.

Проте,  на Вербну неділю деякі храми Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) порушили заборони й святили вербу у подвір'ях. Києво-Печерська лавра, яка підпорядковується УПЦ МП, стала епіцентром спалаху коронавірусу у столиці. 14 квітня 2020 року митрополит Онуфрій записав відеозвернення до пастви. «У цей рік свято Святої Пасхи у нас особливе через вірусну хворобу, яка розповсюджується земною кулею. Тому сповіщаю вас, дорогі брати і сестри, що у храмах Пасхальні богослужіння будуть звершуватися», — сказав Онуфрій. Для тих, хто хворіє, Онуфрій анонсував трансляцію служб через телебачення. Решта ж вірян, за його словами, можуть йти до храмів на свято. [2] А настоятель Києво-Печерської лаври, митрополит УПЦ МП Павло розкритикував українську владу за заклики обмежити релігійні обряди під час карантину через поширення коронавірусу. Відтак, Павло запросив вірян ходити в храм, причащатися самим і брати до причастя дітей. На думку Павла, українська влада припустилася «недалекоглядності», коли оприлюднила «безумні веління». Він вважає, що влада зацікавлена «тримати в страху людей». [3]

Хоча у самій Росії РПЦ частиною якої є УПЦ МП закликає вірян навіть у період Великодніх свят дотримуватися самоізоляції. «Керуючись благословенням Святійшого патріарха, духовенству - закликати парафіян до домашньої молитви до зняття обмежень, введених владою. Це стосується, в тому числі, днів Страсної седмиці і свята святої Пасхи», ідеться в тексті рекомендацій до спеціального циркуляру від 8 квітня, який розіслав до всіх метрополій і єпархій Данилів монастир, що є резиденцією патріарха Кирила. А тих, хто продовжує відвідувати храми під час епідемії Covid-19, викривають у несмиренності до Бога.[4]

Станом на 18-19 квітня 2020 року святкові богослужіння з нагоди Великодня пройшли у понад 13 тисячах українських храмів. Участь в богослужіннях взяли понад 130 тисяч людей, повідомляють в Міністерстві внутрішніх справ. Це суттєво менше, ніж минулого року, коли в релігійних обрядах на Великдень взяли участь понад 7 мільйонів людей. Водночас, за у 19 церквах на території 13-ти областей були виявлені порушення правил карантину - присутність понад 10 вірян у храмах, зокрема, без засобів індивідуального захисту. [5]

Таким чином, на Великдень так званою "Українською православною церквою Московського Патріархату" була скоєна суспільно небезпечна диверсія, яка є грубим порушенням законодавства України у вигляді проведення заборонених масових заходів під час загальнонаціонального карантину через смертельно небезпечну хворобу. Головним доказом і, обтяжувальною обставиною в цьому злочині є той факт, що той самий Московський Патріархат у Росії суворо заборонив збирати людей на Великдень у своїх храмах. У той самий час, як можна припустити з загальновідомих фактів, Московський патріархат, навпаки, рекомендував своєму філіалу в Україні збирати людей у храмах. А саме масове скупчення людей, як відомо, є найбільш сприятливим середовищем для поширення коронавірусу. У цьому випадку, це штучно було зроблено для намисного створення другої хвилі епідемії в Україні, хоча населення й уряд усіма силами намагаються цю епідемію припинити.[6]

Можна було би сприймати весь цей перфоманс, як спробу Російської православної церкви в Україні (РПЦвУ) самоліквідуватися, якби священники та вірні російської церкви були закритою групою, що не контактує з іншими представниками українського соціуму. Такі безвідповідальні дії московських попів свідчать про цілеспрямоване бажання ширити не слово Боже, а коронавірус. Нести в маси хворобу, замість того, аби вести проповіді в онлайні в час епідемії.  Все це лиш вкотре доводить, що УПЦ (МП) є саме філіалом російської церкви, а не українською релігійною інституцією: за духом і ментальністю. Тут обирають свій особливий шлях, замість того, аби дотримуватися норм та правил, висловлюють готовність наражати людей на небезпеку та чинити на шкоду українському суспільству – лиш би показати власну інакшість та зневагу до української держави та її народу. Це церква, котра обирає жити в темному Середньовіччі, замість того, аби користуватися здобутками цивілізації. Вона, як і в ті давні часи, протиставляє медицину й науку вірі, наражає людей на небезпеку, закликаючи іти в часи епідемії в храм. А коли порушення виходять за рамки здорового глузду й стають загрозою для всього суспільства – чи не причина це для того, аби позбавити таку кантору реєстрації як організацію, котра несе суспільству не благі вістки, а смертельну хворобу? [7]

Таким чином, МПЦ скористалось церковними святами Вербної неділі та Великодня щоб маніпулювати свідомістю вірян і у такий спосіб підштовхнути їх влаштовувати правопорушення та недотримуватись правил карантину. Цю диверсію варто розцінювати як частину гібридної війни Росії проти України, в якій УПЦ МП є традиційно важливим її інструментом. Така свідома антиукраїнська війна на церковному рівні не повинна залишитись без уваги держави, адже у разі продовження цього свавілля громадян України очікуватимуть плачевні наслідки.